20 жовтня в історії Тернопільщини
Цього дня народилися:
Білинський Клавдій (1865, с. Соснів, нині Теребовлянського району – 28. 05. 1937, м. Бережани) – педагог, громадський діяч. Доктор філософії (1898).
Бісовська Наталія (1976, с. Конюхи Козівського району) – журналіст, редактор. Автор статей та інших публікацій.
Ільчишин Дмитро-Михайло (1902, с. Сокиринці, нині Чортківського району — 14. 11. 1983, Канада) — редактор, агроном, громадський діяч. Автор гострокритичної книги «Творці комунізму» (1967).
Коцемір Сергій (1985, смт Скала-Подільська Борщівського району) - депутат обласної ради.
Кремінярівська Марія (1902, м. Почаїв, нині Кременецького району — 03. 01. 1999 м. Ошава, Канада) — письменниця, громадська діячка.
Лотоцький Володимир (1944, с. Цебрів Зборівського району) — скрипаль-віртуоз, читець художнього слова.
Лукасевич Прокіп (1878, с. Кокошинці, нині Гусятинського району – р. і м. см. невід.) – педагог.
Майданик Яків (1891, с. Свидова, нині Чортківського району — 03. 06. 1984, Канада) — письменник, художник, редактор, видавець, педагог. Займався іконописанням, розмалював 12 церков у Канаді.
Польова Надія (1970, м. Бережани) — спортсменка (біатлон). Майстер спорту СРСР.
Савчук Євген (1951, с. Нище Зборівського району) — співак.
Солонинка Василь (1912, с. Довжанка Тернопільського повіту Австро-Угорщини (нині Тернопільського району Тернопільської області — 25.09.1990, Торонто, Канада) — український громадсько-політичний діяч, редактор, публіцист.
Ткач Володимир (1971, с. Золота Слобода Козівського р-ну) – історик, викладач, директор Тернопільського регіонального центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій.
Чеславський Володимир (1974, с. Голотки Підволочиського району – 27.01.2015) — військовик 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. Працював водієм у колгоспі. На фронт пішов добровольцем. Загинув у зоні проведення АТО. За словами голови сільради і друга загиблого Василя Берекети, який також воює на Сході, їх перекинули вночі з Ізюма на позиції по одному бійцю на розрахунку, при морозі Володимир Чеславський, якого не було кому замінити, ймовірно просто замерз.
Цей день в історії Тернопілля:
1851 року – у Тернопіль, з інспекційною поїздкою, прибув цісар Франц Йозеф І. Урочиста зустріч була в Домініканському костелі.
1909 року - під час ХХ сесії Віденського парламенту мешканця Тернопільщини Тимотея Старуха обрано у комітет з боротьби зі злиднями.
1922 року - Східна Галичина, Польща. Повідомлялося, що в Тернополі, Бережанах, Злочеві, Чорткові, Станіславі Тернопільського воєводства ув’язнено українців, звинувачених у державній зраді за агітацію та бойкот виборів до польського сейму.
1929 року – газета «Glos Polski» писала: «Господар Григорій Кордуба, який проживає на вулиці Оболоня, 27, копаючи яму для картоплі у своїй стодолі глибиною 1 метр, знайшов людські кості, а саме: череп, ребра і кості, вже майже зотлілі. На місце знахідки прибув міський лікар др. Охсенгорн, який визначив, що ці людські кості середньо розвинутого чоловіка 50-60 років і порадив їх закопати на місцевому цвинтарі».
1950 року - біля села Шешори та Прокурава (Косівський район Івано-Франківська область) загинув окружний провідник ОУН Коломийщини, уродженець с.Слов'ятин Бережанського району Григорій Легкий (псевдо «Борис»). Лицар Срібного Хреста Заслуги. Під керівництвом «Бориса» повстанці вели бої з німецькими, угорськими та більшовицькими військами. Восени 1950 р. окружний провідник Коломийщини «Борис» (Легкий Григорій) та окружний провідник Буковини «Сталь» (Савчак Василь) проводили в лісах поблизу с. Шешори останню нараду напередодні зими. Повстанці отримували явки і паролі, вказівки щодо діяльності на найближчі півроку та заходи безпеки. Енкаведистам вдалося виявити і оточити місце зібрання повстанців. Зав'язався бій. 29-річний поранений «Борис» підірвав себе гранатою. Провідник «Сталь» також загинув у тому бою. Обидва тіла окупанти возили до Києва для демонстрації високому начальству як доказ, що з повстанським рухом розправилися. Їх поховали у невідомому місці.
1950 року - НКВД і група “стрибків” арештувала в с.Бодаки Збаразького району Борейка Івана, Вознюка Василя, Дишканта Дмитра, Довгалюка Сергія, Шандрука Лук’яна. Вилучали літературу, портрети, зброю, шукали криївки. Хлопців доставили у Вишневецьку катівню при монастирі на допити, які тривали два дні. Через тиждень затриманих відправили в Кременецьку катівню. Шість місяців страшних тортур на енкаведиських допитах терпіли українські патріоти. Їх примушували підписати брехливі протоколи, щоб потім заарештувати ще молодих українців з навколишніх сіл і Вишневця. Та не продались вони. 16 квітня 1951 року відбувся суд на якому Борейко Іван Васильович та Вознюк Василь Степанович були засуджені на кару смерті. Дишкант Дмитро, Довгалюк Сергій та Шандрук Лук’ян отримали по 25 років ВТТ.
20 жовтня 1961 в Амстердамі була створена Міжнародна федерація асоціацій авіаційних диспетчерів. Ця подія явилась значущою віхою в історії розвитку повітряного транспорту, що стало підставою для виникнення нового професійного свята, приуроченого до його дати — Міжнародного дня авіадиспетчера.
Це свято стало для диспетчерів всього світу можливістю зайвий раз підкреслити значущість своєї професії, привернути увагу громадськості до своєї роботи, заявити про свої досягнення та сформулювати плани та цілі на майбутнє.
Безпека в небі знаходиться в руках цих людей на землі. На авіадиспетчерів лягає величезна відповідальність і до їх професіоналізму пред'являються найвищі вимоги.
Від цих фахівців потрібно не тільки досконале володіння професійними навичками, а й особлива психологічна підготовка. І не випадково саме в цієї професії один з найвищих у світі імідж, авторитет і соціальний статус.
Це не просто професія, багато хто і цілком справедливо називають це мистецтвом. Перші кухарі з’явилися на землі без сумнівів з появою самого людства, інакше як можна пояснити, що ми все ще не померли з голоду. Більш того - прийом їжі для багатьох з нас досить приємне заняття. З’їсти що-небудь смачненьке, це те саме маленьке свято, яке кожен з нас може влаштувати собі, і не останнє місце в цьому займає кухарське мистецтво.
Професійне свято кулінарів і кухарів порівняно молода подія. Міжнародний день кухарів був заснований лише в 2004-му році. Це відбулося з ініціативи та за активної участі Всесвітньої асоціації кулінарних співтовариств, в яку тоді входило вже близько 8-ми мільйонів представників цієї прекрасної кухарський професії з безлічі країн світу.
Приготування їжі це унікальний процес - скаже будь який кухар. Рецепт є лише якоюсь загальною картою приготування страви. Смак, вірніше баланс смаків, тонкощі і момент, в який необхідно виробляти ті чи інші дії з продуктами і приправами - це ціла симфонія. Професійний кухар, як диригент, успіх якого залежить не тільки від його знань і досвіду, але і від особливого таланту і чуття. Не багато можуть похвалитися цими необхідними якостями, проте багатьом з нас доводилося готувати самостійно і бачити різницю між роботою фахівця.
Робота кухаря вимагає від людини не тільки гарного терпіння. Крім цього необхідно гарне здоров’я, гарна освіта і навички. Оволодіти цим мистецтвом самостійно практично не можливо – завжди потрібен приклад і рада людини, яка вміє готувати. Можна сказати, що це вміння передається з покоління в покоління. Багатовіковий, тисячолітній досвід і практика в приготуванні їжі зробили це мистецтво надзвичайно віртуозним.
Кропітка і душевна робота наших кухарів помітна і затребувана по всьому світу. У багатьох з нас ця професія найчастіше асоціюється з ресторанним бізнесом, адже саме там зосереджено висока майстерність і вміння найкращих представників цієї професії. Це звичайно спірне питання. І кожна точка громадського харчування в праві претендувати на те, що саме вона є володарем роботи самого вмілого і найталановитішого кухаря. У цьому легко переконатися, достатньо лише спробувати пропоновану їжу і все стає зрозуміло.
Всіх нас напевно кожен день або майже постійно цікавить одне і те ж питання: який наш стан справ. Ми збираємо дані, намагаємося аналізувати минулі та поточні події, окреслюючи найближчу перспективу і приходимо до тих чи інших висновків. Приблизно цими ж діями займаються люди, які освоїли методи і засоби дуже корисної галузі знань і досягнень нашої цивілізації - статистики. Статистика відома ще з давніх часів. Методи, які вона використовує в своїй основі, описуються ще в Книгах Старого Завіту. Корисність спостереження і аналізу всіляких даних сприяє розумному розпорядження ресурсами і мудрій поведінці. Все це необхідно і можна застосувати і для нашого виживання, і для виживання наступних поколінь.
Після Другої Світової Війни, в 1947-му році при Організації Об’єднаних Націй була створена спеціальна статистична комісія. На неї були покладені незвичайні функції. Вона повинна була розробити і встановити універсальні міжнародні методологічні стандарти і принципи, які могли б бути застосовні в будь якій статистичній сфері і працювати на благо для будь-якої країни. Це було непросте завдання. Для її вирішення були залучені самі передові вчені і задіяний потужний науковий потенціал, зібрана безпрецедентна відкрита база даних, яка постійно актуалізується. Задача була вирішена.
Зараз, використовуючи методи і напрацювання цієї міжнародної комісії, практично кожна держава має у своєму арсеналі інструменти мудрих і виважених рішень. Є можливість компетентно проводити аналіз глобальних явищ.
Враховуючи внесок статистичної науки в розвиток і вдосконалення сучасних процесів управління ресурсами та економікою нашої цивілізації, віддаючи данину поваги і визнання всім, хто так чи інакше сприяв розвитку цієї вельми корисною галузі, на 41-й сесії ООН Статистична комісія прийняла рішення заснувати Всесвітній день статистики. Відповідна резолюція Генеральної Асамблеї ООН № 64/267 була прийнята 3-го червня 2010-го року. Дата щорічного святкування цього Дня була визначена на 20-е жовтня.
На жаль не всі об’єктивно інтерпретують статистичні дані і це в основному лежить на совісті тих, хто робить так звані «замовні» дослідження - деякі бізнес-структури і окремі політики. Офіційною статистикою розроблені та закладені способи, які дозволяють уникнути подібних неправильних тлумачень статистичних даних. Ці способи включають в себе використання спеціальної належної схеми для виключення упередженості при проведенні досліджень.
Указом Президента України від 17 січня 2005 року № 42/2005 введено щорічне проведення 20 жовтня Всеукраїнського дня боротьби із захворюванням на рак молочної залози.
Захворіти на рак молочної залози може будь-яка жінка, однак у одних ризик захворювання високий, а в інших - низький. Не позбавлені цього ризику і чоловіки, проте понад 99% всіх пацієнтів з раком молочної залози - жінки. Фактори, що підвищують ризик захворювання, наступні: вік понад 40 років; спадкова і сімейна схильність; пізня менопауза; ранній початок місячних (до 12 років); пізні перші пологи (у віці понад 30 років) або їх відсутність; переривання вагітності; фіброзно - кістозна мастопатія; ожиріння; паління.
Як і у всьому світі, захворюваність на рак молочної залози в Україні зростає - в середньому на 1-2% за рік - і в даний час у структурі онкопатології жінок рак грудної залози займає одне з перших місць. Кожні 30 хвилин в країні виявляється новий випадок раку молочної залози, і щогодини від нього вмирає одна жінка. В цілому щорічно це грізне захворювання забирає життя майже 7, 5 тис. жінок по всій Україні.
На жаль, саме пізнє виявлення цього захворювання є однією з головних причин того, що хоча в світі помітна тенденція до зниження смертності (в середньому на 1% за рік), в Україні зростання захворюваності супроводжується високим рівнем смертності. Рак молочної залози діагностується в запущених стадіях у чверті українських пацієнток, і половина з них помирає вже протягом першого року після виявлення.
Не останню роль в пізньому зверненні до лікарів грає непоінформованість суспільства про справжній стан проблеми раку грудної залози, неконтрольований державою стихійний розквіт самореклами "народних цілителів», некомпетентних і, зазвичай, непорядних людей, а не лікарів-професіоналів. Через неправильне лікування хворі втрачають час, а хвороба набирає обертів.
Необхідно зазначити, що тривалість нормального життя хворих на рак молочної залози після встановлення діагнозу на початкових стадіях хвороби (так звана нульова, перша і максимум друга - а всіх стадій існує п’ять) і правильно проведеного лікування - понад 25 років. Тобто, прогноз захворювання залежить від того, наскільки своєчасно вдалося діагностувати хворобу!
Основними методами, які дозволяють своєчасно виявити це захворювання, є самообстеження молочних залоз; клінічне обстеження молочних залоз; мамографія. З метою уточнення діагнозу лікар може призначити також деякі інші обстеження.
Ініціатива створення Всесвітнього дня профілактики остеопорозу належить Національному суспільству остеопорозу Великобританії та Всесвітньої організації охорони здоров’я. Відзначається Всесвітній день профілактики остеопорозу щорічно 20 жовтня, починаючи з 1999 року. Остеопороз є захворюванням, що знижує щільність кісток. У процесі хвороби скелет людини стає більш крихким, а ймовірність переломів значно зростає. Остеопороз стоїть у списку причин інвалідності і смертності людей, згідно зі статистикою ВООЗ - на четвертому місці після інфекційних захворювань. Даному захворюванню піддаються всі раси без виключень і обидві статі, і чоловіки і жінки. Як правило, жінок остеопороз вражає після 50 років, а чоловіків - після 70.
Серед найбільш поширених скарг хворих на остеопороз зниження працездатності, підвищена стомлюваність, сильні болі в спині. Проте в 50% випадків початкові стадії хвороби проходять безсимптомно, що і створює проблеми в діагностуванні. У зв’язку з цим медики підкреслюють важливість регулярних оглядів та профілактики, що полягає в дієті, багатої кальцієм, але вільною від білків, кави або чаю, дотриманні здорового способу життя, прогулянках.
Іменини сьогодні святкують Сергій, Юліан, Капітоліна, Микола, Пелагія.
