Цього дня народилися:

Глинка Григорій (1875, с. Денисів, Козівського району – 1966, Канада) – фольклорист, літератор.

Грицина Єронім (1899, м. Тернопіль  - 24.09.1965, м. Вінніпег, Канада) – релігійний діяч.

Длуський Остап, власне Адольф Лянґер (1892, м. Бучач, тепер Тернопільська область, Україна — 12.02.1964, м. Варшава) — діяч польського і міжнародного робітничого руху, публіцист, редактор єврейського походження.

Довбенко Михайло (1954, Коропець, Монастириський район, Тернопільська область) — український економіст та політик. Народний депутат України 8-го скликання.

Новосад Михайло (1956) – директор установи Тернопільської обласної ради „Петриківський обласний комунальний дитячий будинок-інтернат”.

Носковський Зенон (1889, с. Мушкатівка, нині Борщівський район — 3.12.1962, Словаччина) — український військовик, громадський діяч. Командант сотні Леґіону УСС, групи «Підзамче» УГА та полку ЧУГА.

Облещук Михайло (1939, м. Заліщики) – музикант, композитор, хоровий диригент, фольклорист.

Цей день в історії Тернопілля:

1467 року - перша писемна згадка про містечко Козлів, нині смт Козівського району. Цього дня король Казимир IV Яґеллончик видав грамоту, за якою польському шляхтичеві Альберту Боровському надано 200 польських марок на розбудову королівського села (королівщини) Козлів. Згідно із згаданою грамотою, Козлів і навколишні поселення належали польським королям.

1908 року - газета «Glos Polski» № 44 писала «Нове фотографічне ательє у Тернополі відкрив на вулиці Міцкевича пан Станіслав Кшановський з Чернівців...».

1918 року - австрійський комендант Тернопільського ґарнізону заявив, що, згідно з наказом зі Львова, передає українцям військову і цивільну владу. Оскільки в ґарнізоні не було жодного українського старшини, підписати протокол про передачу влади комендант попросив військового капелана майора Василя Кузьму. Той повідомив про це представників української громади міста, і вони з допомогою 39 резервістів-українців, що знаходилися в місцевому ґарнізоні, зайняли всі державні установи. Тернопільські студенти на чолі з А. Музичкою роззброїли жандармерію. 1 листопада у Тернополі на ратуші замайорів блакитно-жовтий прапор, установлений актором «Українського театру» Севастіяном Зубрицьким-Вінявою. Національні прапори були підняті й на урядових та майже всіх приватних українських будинках..

1918 року - старшина австро-угорського війська Григорій Лучанко привів відділи із Білої (нині Тернопільського району), Чернихівців (нині Збаразького району), Малашівців (нині Зборівського району) та сусідніх сіл із півночі, озброєні карабінами та з повними кишенями набоїв, й без єдиного пострілу зайняв залізничну станцію, розставивши там пости. Роззброєних вартових-неукраїнців було тимчасово затримано. Зі східної сторони прийшов Павло Баб'як із хлопцями з Курників (нині Тернопільського району). Вони так само долучилися до служби на станції, адже на перших порах важливо було забезпечити від розкрадання залізничні вагони й військові склади. Один із тернопільських студентів зорганізував села Купчинці, Денисів (нині Козівського району) і Настасів (нині Тернопільського району), і їх загін прибув із південного боку. Також з инших сіл поприходили люди зі зброєю, а з деяких дальших приїздили возами. З цих відділів організовано перші частини українського війська і вислано до Львова.

1922 року - відбулися бої між поляками і повстанця- ми побл. міст Чортків, Заліщики та с. Осівці, під час яких схопили С. Мельничука та П. Шере- мету.

1927 року – о.Миколай Цегельський переводиться з парафії с.Висипівціна на парафію с.Сороки Гримайлівського деканату. У цьому селі пройшла основна діяльність отця на духовній і національній ниві. 27 червня 2001 р. було проголошено беатифікацію Блаженного слуги Божого Миколи Цегельського.

1939 року – у Москві зібралася позачергова п'ята сесія Верховної Ради СРСР і заслухала заяву Повноважної комісії Народних Зборів Західної України, де йшлося про приєднання західноукраїнських земель до УРСР.

1942 року - з Підгайців депортовано в табір знищення Белжец 1200 євреїв.

1944 року - група, до складу якої входили два працівники райкому партії і працівники РВ НКВС, перебуваючи в нетверезому стані, розстріляли трьох жінок, які працювали на полі з села Костільники Бучацького району.

1965 року - у єпископа Львівського і Тернопільського Українського екзархату Російської православної церкви хіротонісаний Миколай (Юрик).

2010 року - Сергія Надала обрано Тернопільським міським головою. Переміг із результатом 25988 (27,4%) голосів.

31 жовтня — це Міжнародний день Чорного моря — свято, яке заснували представники Болгарії, України, Московії, Туреччини, Румунії та Грузії, щоб захистити води Чорного моря від забруднення. Ці країни в 1996 році розробили стратегічний план щодо реабілітації Чорного моря, суть якого полягала у проведенні різноманітних досліджень морського середовища моря та визначення основних заходів для його покращення.

За останні кілька десятиліть стан Чорного моря сильно погіршився в плані екології. Цьому сприяють різноманітні чинники. Сильно впливають на розвиток морського життя постійні промислові викиди, які здійснюються багатьма з країн, які знаходяться до акваторії моря.

Це свято було засноване для того, щоб звернути увагу людей на необхідність дбайливого ставлення до природи. Тільки це зможе зберегти чистоту та красу моря для наступних поколінь. Береги Чорного моря давно є улюбленим місцем відпочинку людей з різних країн та континентів.

За офіційними даними, максимальна глибина Чорного моря досягає 2,21 кілометра. Його протяжність — понад 1150 кілометрів.

31 жовтня щорічно відзначається Міжнародний день економії або Всесвітній день заощаджень. Це свято було встановлено за рішенням Першого міжнародного конгресу ощадних банків, що відбувся в Мілані з 27 по 31 жовтня 1924 року.

День Реформації - це свято, що відзначається 31 жовтня в честь річниці початку Реформації в Європі в 1517 році. Свято відзначають парафіяни протестантських церков, зокрема, лютеранської і реформатської, воно є державним в Словенії, Чилі і деяких землях Німеччини.

31 жовтня Православна Церква шанує пам'ять святого апостола і євангелиста Луки.

Святий апостол і євангеліст Лука був родом з Антіохії Сирійської. Народився в родині заможних язичників, отримавши від батьків ім'я Лукан, яке для нас завжди пов'язується з написаним ним Євангелієм; але не всі знають, що книга Діянь апостольських також належить його перу. Святий Лука належав до числа сімдесяти апостолів, був сподвижником святого апостола Павла, про що недвозначно сказано в посланнях Павла до Тимофія, а також до Филимона. Передання називає святого апостола Луку вправним лікарем, та й сам апостол Павло говорить про це.

Почувши про вчення Христове, Лука прибув у Палестину і тут, прийнявши спасительне благовістя, став ревним його послідовником. Ще за часів земного служіння Господа святий Лука в числі 70 апостолів був посланий на першу проповідь про Царство Небесне, про що знаходимо відомості в Євангелії. Після свого славного воскресіння Господь явився двом ученикам, які прямували до Емауса. Цими учениками були святий євангеліст Лука та інший апостол - Клеопа.

Апостол Лука брав участь у другій місіонерській подорожі апостола Павла. І з того часу їхні благовісницькі труди стали спільними. Коли святого Павла залишили всі, хто був із ним, святий Лука не покинув його, продовжуючи ділити з ним всі труднощі та випробування апостольського служіння. Про вірність Луки спільній справі, яку він звершував разом з апостолом Павлом говориться у 11 Посланні Павла Тимофія. Після того, як у Римі стратили первоверховних апостолів Петра і Павла, святий Лука залишив «вічне місто» і з проповіддю Христовою пройшов Ахайю, Лівію, Єгипет і Фіваїду. Мученицька кончина святого євангеліста відбулася у місті Фіви.

Відповідно до переказу, ще за життя апостол Лука був першим іконописцем, який написав образи Божої Матері. Пречиста Діва, побачивши натхненні Духом Святим творіння Луки, сказала: «Благодать Народженого від Мене і Моя милість нехай буде з цими іконами». Передання свідчить, що апостол Лука написав також і священне зображення святих первоверховних апостолів Петра і Павла.

Головним писемним твором, який належить спадщині апостола Луки, без сумніву, є святе Євангеліє та книга Діянь апостольських. Євангеліє від Луки написане в Римі (62 - 63) під духовним керівництвом святого Павла. Головна думка його євангельської оповіді виражена практично в перших рядках її: «...спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку, по порядку описати...» (Лк. 1:3). Євангеліє від Луки написане з використанням фактів християнської історії, передання Церкви та розповідей самої Пречистої Діви Марії.

Книга Діянь святих апостолів, будучи продовженням Євангелія від Луки, розповідає про благовісницькі труди найближчих учеників Христових після Його вознесіння. Головною темою цієї книги є розповідь про Апостольський собор 51 року як основоположну подію в житті Церкви, яка чітко відокремила християнство від іудейства в сенсі догматичного вчення. Значна частина книги присвячена життю й подвигам святого апостола Павла, сподвижником якого і був святий євангелист Лука.

Церква вшановує святого апостола Луку 31 жовтня. Його життя й труди, а особливо ревність та вірність виконанню спасительної справи служіння Христу - приклад, щоб наслідувати й з Божою поміччю втілювати у своєму житті.

Хеллоуїн — переддень Дня всіх святих або Самайн, свято, яке відзначається переважно в США. Історія цього свята налічує кілька тисячоліть. Культурологи вважають, що Хеллоуїн святкували ще в кельтські часи. Зараз же Хеллоуїн є одним з найулюбленіших свят американців, яке відзначають як дорослі, так і діти.

Кельтські народи відзначали початок пір року, кожна з яких отримала свою назву. Початок зими назвали Самайн. Її відзначали 31 жовтня. А наступний після Хеллоуїна день — 1 листопада — в 7 столітті був призначений Папою Боніфацієм IV Днем всіх святих.

Це свято мало відвернути народ від укорінених звичаїв язичників. 2 листопада пізніше назвали Днем всіх душ, тобто днем пам'яті. Але, незважаючи на всі спроби церкви викорінити Хеллоуїн, свято все одно залишилося актуальним до наших днів.

Раніше Хеллоуїн, або переддень Дня всіх святих — відзначали переважно в Європі, потім він став важливим святом для громадян США. Зараз він поступово повертається до європейської культури. Американці святкують Хеллоуїн особливо яскраво. Вони надягають маски, запалюють свічки, а діти ходять по сусідах, вимагаючи в жартівливій формі солодощі.

Іменини сьогодні святкують Гаврило, Давид, Йосип, Лука, Марин, Юліан.