Політ. Декого він лякає, інших зачаровує, а дехто ставиться до нього з байдужістю. Та є і такі, для кого авіаперельоти – не просто декілька годин у літаку перед яскравою відпусткою чи важливим відрядженням. Є такі, для кого кожен підйом над хмарами? – щоденна робота. Не  завжди найлегша робота.

Вишукана і, здавалося б, недосяжна для тернополян професія стюардеси ближча, ніж нам здається. «Терен» поспілкувався з Наталею Вихристюк, яка змінила викладацьке середовище на постійні перельоти.

Наталя – тернополянка. Навчалася дівчина у місцевому педагогічному університеті, де вивчала англійську мову та літературу. На останніх курсах наша героїня викладала англійську мову у «Профі-центрі», але через два роки покинула роботу та поїхала у Катар, аби стати стюардесою.

– Бути стюардесою – задавнена мрія чи спонтанне рішення?

– Ідея працювати стюардесою виникла ще на першому курсі навчання в університеті. Завжди викликала захоплення ця професія. Адже це можливість побачити світ і при цьому заробляти гроші. Тому так, це мрія! Завжди думала, що після закінчення університету буду літати. Але вдома, у Тернополі, мене тримала робота та романтичні стосунки. Проте влітку 2017 року, я поїхала в довгоочікувану відпустку на острів Корфу, що в Греції. Я настільки захопилася красою острова, що мене почала переслідувати думка про те, яка ж прекрасна наша планета, скільки неймовірних місць є на світі, але як мало ми бачимо. Тоді ж у мене виникло непереборне бажання подорожувати і заробляти більше. А на думку спала давня мрія бути стюардесою. Я почала шукати інформацію про найкращі авіалінії світу і натрапила на «Катар», які якраз проводили набір в Україні у липні того ж літа. Потім була співбесіда в Одесі, два з половиною місяці очікування і запрошення на роботу. Зараз я працюю стюардесою у компанії Qatar Airways.

1

– Де ти навчалася азам професії та що стало найважчим у цій підготовці?

– Компанія навчає всіх новачків протягом шести тижнів у місті Доха, це – столиця Катару. Якщо говорити відверто, то навчання доволі важке, оскільки 6 днів на тиждень з 14:30 до 22:00 ми перебували у коледжі. За цей час потрібно було «увібрати» величезну кількість абсолютно нової інформації з предметів, яких не вчать ніде, крім авіації. І це все потрібно осилити впродовж короткого терміну. Та саме для мене найважчим до переїзду в Катар було залишити кохану людину в Тернополі, вперше за досить довгий період наших стосунків.

4

– Які головні правила для стюардес та чому вони важливі у цій роботі?

– Одне з головних правил для стюардес усього світу, думаю, це – пунктуальність. Оскільки запізнення та затримки в авіації вартують дуже дорого. Також важливий емоційний інтелект. Як ми всі знаємо, посіяти паніку можна в лічені секунди. А коли маєш справу з наляканими пасажирами у надзвичайній ситуації, то потрібно зберігати ясний розум, не керуватись емоціями, зуміти заспокоїти інших і вселити віру людям, що все буде добре. Ще одне важливе правило – професійність. Нам завжди наголошують, що ми в центрі уваги, на нас постійно дивляться люди і це дисциплінує неабияк: починаєш контролювати кожен рух, жести, міміку, поставу і так далі.

10

– Розкажи про свій перший політ у ролі стюардеси. Обійшлося без казусів?

– Мій перший політ був на Гоа (що в Індії). Щоправда це була «розворотка», як у нас кажуть, тобто політ туди і відразу назад, без зупинки в місті. Під час вильоту та при посадці мені пощастило сидіти у кабіні пілотів. Оскільки це був оглядовий політ і обов’язків у мене не було, як і місця в кабіні. Тому я досі пам’ятаю вогні у злітної смуги, нічного Гоа і своє захоплення. Також пам’ятаю першу пасажирку, котра заходила і відповіла на моє привітання: «Яка світла посмішка, хай Господь благословить тебе!». Це був неабиякий позитивний заряд на початок моєї кар’єри як бортпровідниці.

6

– Які, на твою думку, позитивні та негативні сторони професії?

– Позитивні сторони очевидні і про них знають всі. По-перше, це можливість побачити світ, особливо такі далекі від України куточки як Австралія, Бразилія, Південно-Африканська республіка, США. Також ми маємо знижки на квитки, а заробітна плата, дозволяє трішки підняти свій рівень життя і здійснювати мрії! Проте негативних сторін не менше, хоча про них менше говорять і мало хто задумується, коли уявляє цю професію. Та про це треба знати, усвідомлювати до того, як погоджуватись на цю роботу. Отже, найгірше, на мою думку, це вплив на здоров`я: немає режиму сну. Оскільки одного дня може бути денний рейс, а на наступний – вже нічний, і після нього знову нічний. Чим старший стаєш, тим більше часу потрібно на відновлення. Проте розклад має на тебе інші плани, дуже часто потрібно йти на наступний рейс, не відпочивши як слід від попереднього. Як наслідок, організм починає бунтувати, наприклад, набором ваги, проблеми зі сном, гіршає робота мозгу, погіршується пам`ять та інше. Окрім того, шкіра втрачає вологу, внаслідок чого з’являються зморшки. Ми працюємо з людьми і є різні життєві ситуації, можливі конфлікти або невдоволення пасажирів. Від нас вимагають знайти підхід до кожного, вирішувати всі можливі казуси і ще й в дуже обмежений час. А ти відповідаєш за 30-40 людей одночасно! Також ми маємо справу з брудними туалетами та підносами з їжею, що не завжди гігієнічно.

2

– Коли прилітаєш у нове місто маєш час розгледіти його чи все обмежується аеропортом?

– Переважно, так. Ми зупиняємось в середньому на 24 години в кожному місті, політ до якого триває більше ніж 5 годин. Тобто, якщо ми летимо з Дохи в Київ тривалість рейсу десь 5 год. 10 хв., то залишаємось там до наступного дня. А якщо летимо з Дохи у Стамбул, тривалість рейсу лише 4 години, ми одразу повертаємось назад у Доху, не виходячи навіть в аеропорт.

11

– Чи залишає робота місце і час для особистого життя? Чи вдається поєднувати?

– Якщо є бажання, то можливо все. Звичайно, що такий стиль життя і графік роботи дуже не звичний і бачитись часто не виходить. Проте нам з моїм нареченим вдається зустрічатись щомісяця. Це або у Києві, або коли я прилітаю додому чи під час спільних відпусток.

7

– Чи часто ти бачиш рідних, прилітаєш додому?

– Додому прилітаю зазвичай раз на три місяці. Хоча б на 3 дні, але стараюсь. Все залежить від того, наскільки щільний графік.

8

– Які мрії або бажання ти змогла здійснити, ставши стюардесою?

– Насправді вдалось здійснити декілька мрій, наприклад, побачити Нью-Йорк. Мабуть, це мрія чи не кожного, адже це місто по-своєму особливе, його не дарма називають столицею світу! Також вдалось відпочити у Таїланді, на Кіпрі, у Стамбулі з близькими людьми, організувати відпустку для батьків, поїхати з коханим на Балі та в Іспанію. На даний момент я відвідала 47 країн! Мені ця цифра досі здається нереальною! Інколи запитуєш у себе «Як?!». Я побачила Бразилію, Японію, Мальдіви, Сейшели. За цей час спробувала кухні різних країн світу, різноманітні екзотичні фрукти, годувала жирафів у Кенії, фотографувалась з пінгвінами у ПАР, каталась на верблюдах у пустелі Катару, плавала з мантами (це такі великі скати) біля островів Індонезії. Я б ніколи уявити не могла, що це все можливо! Я дуже вдячна за таку можливість в моєму житті.

3

5

Фото Наталі Вихристюк