Архіви монастиря на Тернопільщини зберігають українські стародруки (фото)
Сьогодні, у День української писемності та мови, звернімось до деяких матеріалів, які зберігаються в архівах одного із монастирів на Тернопільщині – Почаївському.
Як пише історик-дослідник Петро Михальчук, з уривчастих відомостей, що зберігаються в документах архіву Почаївського монастиря, дізнаємося, що тут були якісь літописи. Але в XVII-XVIII ст. вони зникли.
- Почаївська Лавра протягом усієї своєї історії була значним осередком культурно-просвітницької діяльності в Україні. В ній працювала широковідома друкарня, яка відіграла значну роль не лише у розвитку українського друкарства, поширенні української книги, а й загалом у культурному житті, - пише автор.
За його словами, значна питома вага архівних матеріалів Лаври стосується саме роботи друкарні Почаївського монастиря. Як вважають деякі історики, зокрема, відомий книгознавець, директор Львівського центрального державного історичного архіву, професор Орест Мацюк, Почаївська друкарня започаткувала свою діяльність не у 1618 р., а ще у 1511 р., коли тут було надруковано тогочасною українською мовою твір «Новий тестамент».
- У 1618 р. в Почаєві вийшла у світ книга Кирила Транквіліона Ставровецького «Зерцало богословій» у його мандрівній друкарні. Відтоді друкарня в Почаєві відіграє велику роль у книговидавничій справі в Україні впродовж кількох віків, аж до початку ХХ ст. Лише за 1733-1800 рр. тут було видрукувано понад 100 назв книг. Мало хто нині знає, що в Почаївській друкарні видавали твори таких українських авторів, як Й. Кроковський, Й. Торжевський, А. Крижанівський, К. Сорочинський, П. Кульчицький, М. Ольшавський, Т. Щуровський та інших. Тут друкували також навчальну літературу: букварі, посібники з граматики, риторики і філософії, з фізики і географії, документи з історії православної церкви, - зазначає дослідник.
Особливо велику роль у книговидавничій справі в Україні Почаївська друкарня відігравала у XVII-XVIII ст. У цей період, за підрахунками таких відомих дослідників друкарства, як Ярослав Ісаєвич та Яким Запаско, видано понад 400 книг богословського та світського характеру. Наприкінці XVIII ст. Почаївська друкарня була єдиною друкарнею, що випускала книжки українською мовою, близькою до розмовної.
Книги, надруковані в Почаєві, високо оцінювали відомі українські вчені - М. Грушевський, І. Франко, М. Возняк, В. Шурат. Зокрема, Іван Франко в статті «Наші коляди» писав: «Богогласник» ми вважаємо найважливішим твором червоноруської літератури XVIII віку".
Значення Почаївської Лаври і в тому, що вона репрезентувала перед усім світом український народ, його матеріальну і духовну культуру, виступала носієм вітчизняних традицій, звичаїв і обрядів.
І безсумнівно, багаті й різнобічні архівні матеріали Почаївської Лаври потребують значно більшої уваги дослідників, адже це - безцінне й унікальне джерело для вивчення історії України.
Фото з відкритих джерел
