- Хлопці, що ж ви робите, як же він після цього виїде? – звертаюсь до робітників, які під час невеликого дощу підкидають гарячий асфальт під колеса легкового автомобіля, що стоїть у дворі будинку №1 на бульварі Данила Галицького.

Мене ніхто не слухає, а за кілька хвилин навколо переднього і заднього лівих коліс з’являється шар свіжого асфальту, який сантиметрів на три вкриває шини автомобіля. Робітники йдуть собі далі, тримаючи у руках шуфлі. Доганяю одного з них, в яскраво-салатовій безрукавці із написом «TRANS ROTONDO».

  - Навіщо ж ви так зробили, подумайте, це ж шкідливо для коліс, гарячий бітум, він же через годину схопить шини, пошкодить їх, – звертаюсь до чоловіка.

– Да-а. Трохи колєнкор вийшов із тою машиною. А чо він тут ставить? Паркуються, що нема де катку асфальт трамбувати, - відмовляє роботяга. - Рухали, пхали, сигналізація не спрацьовує, а в нас робота…

- Треба було напередодні попередити мешканців, щоб на цей період не паркувалися біля будинку…

- А вони що, вчора не бачили, що ми почали робити? Дістало то всьо….

- А хто у вас тут старший?

– Майстер, Юра, йдіть до нього і все питайте.  

Та коли я починаю із фотоапаратом йти до дорожників, група робітників ховається за каток, інші відвертаються, бокують повз будинок.

Зупинився. Зрештою, ну що мені скаже майстер Юра? Напевно, що дощ набирає сили, а асфальт треба кидати, бо машина чекає… Мають рознарядку, мусять закінчити за два-три дні, те-се. А що машина стояла, то сам водій і винен…

Звичайно, будь яку дію можна виправдати. Але я бачив, з яким задоволенням кидали робітники той асфальт під колеса старенького «Вольсквагена». Як між собою піджартовували, мовляв, так тобі і треба, заважає тут нам, треба обходити його, пана великого! 

Логіка тих, хто робив свою справу, проста, як ота шуфля. Вона залізна, як у кожного, хто нервує, що хтось має те, що він не має. Для таких людей накапостити, принизити іншого словом-матом, реплікою, зрештою, конкретним нелюдяним вчинком - це «найвищий пілотаж», кайф.

Ті хлопці працюватимуть і сьогодні, тож могли залишити клаптик не заасфальтованої дороги, коли машина, можливо, вже від’їде, і згодом закінчити його асфальтувати. Але де ж там!

Думаю, водій «Фольсквагена» ще знайде майстра Юру і поговорить з ним по-чоловічому.

Олег СНІТОВСЬКИЙ

Фото автора