«Люблю відтворювати старовині візерунки, особливо борщівських сорочок», — каже викладачка Теребовлянського училища культури, вишивальниця Уляна Перхалюк. Саме над цим майстриня й працювала, коли я підійшла до неї під час «Цвіту вишиванки».

— Техніка, в якій зараз працюю — «Колодки-2», своєрідний гобеленовий шов, який вишивається півхрестиком. Я відтворюю старовинний візерунок сорочки, але як і будь-яка майстриня, приношу і свою творчість, — каже вишивальниця. — Саме тому найбільше люблю вишивки борщівських сорочок, особливо тих, у яких використані рослинні орнаменти. Коли бачу такі, відразу знаю, що буду повторювати, а що — домалюю. Для мене вишивка – поезія на полотні, адже кожна деталь візерунка говорить про щось своє.

Запитую, що пані Уляна заклала у цю вишивку, каже: «Любов до рідної землі». Ця вишивка скоро стане сорочкою. Це — не перша відтворена борщівська сорочка пані Уляни, їх уже чотири. Каже, якби мала більше вільного часу, то вишивала б щодня. Цього разу Уляна Перхалюк використовує не просто конопляне полотно, а давнє автентичне конопляне полотно.

— Така тканина дуже зручна для носіння – не парить, коли душно, зігріває, коли холодно. Робота з нею специфічна:  полотно дуже цупке, тому швидкість вишивання на ньому менша, ніж на звичайному, а ще треба мати дуже гостру голку, — пояснює співрозмовниця.  

DSC_9090 (Copy)

Розглядаю її роботу та звертаю увагу на кольори — приглушені відтінки зеленого, червоного. Уляна Перхалюк каже, що барви добирає близькі до автентичних. Для цієї вишивки використовує ще й сухозлітку – тонку металеву нитку для гаптування.

Анна Золотнюк