Електронні щоденники та журнали можуть безкоштовно отримати у тернопільських школах. Але цю новацію порівнюють із культом оцінки, надмірним контролем та складнощам при перевірці освітніх закладів.

Про це думки публікує український освітній діяч Ігор Лікарчук у групі «Дикі українські практики: Школа».

1.Посилення тотального контролю

Робота вчителя у нас перебуває часто під ганебно-принизливим контролем. Ще один будяк у цього букеті лише продовжить формування стійкої відрази й недовіри до цієї професії.

2. Возвеличення поточної оцінки учня

Акцент не на позитивній мотивації, а на оцінках, відвідуваності школи, домашніх завданнях. Це не про підвищення якості освіти.

3. Збуджувач для конфліктів із учнями та вчителями

Доступ до електронного журналу та електронного щоденника важливі для батьків типу «яжемать» і буде потужним збуджуючим чинником для їхніх постійних конфліктних ситуацій із учнями та вчителями. Це комусь потрібно? Єдине, що радує: батьків типу «яжемать» багато, але такі не всі. Розумні батьки ніколи не будуть робити проблеми для себе, дітей і вчителів через оцінки. То чи потрібно їм щодня отримувати інформацію про такі оцінки?

4. Втручання учнів у систему

Боюся, що з рівнем комп’ютерної грамотності наших учнів (набагато кращої, ніж у багатьох вчителів) проблема іхнього втручання в електронні журнали та щоденники може стати дуже серйозною. Але, якщо раніше псування паперового класного журналу було НП місцевого масштабу (між іншим в останні десятиліття про такі факти розголосу майже не чули), то з державною системою електронного ресурсу це вже буде кримінальне правопорушення з усіма наслідками, котрі з цього випливають. Між іншим, у Інтернеті вже є інформація про кримінальні справи в Росії стосовно внесення учнями змін в оцінки у електронних журналах. Ми готові до такого розвитку подій? І тут справа не лише в рівні правових знань та правової відповідальності учнів. Тут серйозна проблема в технічному забезпеченні наших загальноосвітніх закладів. А про її рівень ми всі дуже добре знаємо.

5. Помилки та відповідальність 

Якщо є рішення про запровадження електронних класних журналів, то де рішення про відміну паперових? І чи не будуть ревізори та фінансові аудитори під час перевірок вимагати паперові журнали? Якщо будуть і рішення про відміну паперових немає, то це означає, що вчителі виконуватимуть подвійну роботу. Це є фактично подвійна бухгалтерія. А у подвійній бухгалтерії помилки неминучі. Й відповідальність також неминуча. Це є полегшення вчительської праці?

Також Ігор Лікарчук наголошує, що він є категоричним прихильником цифровізації управлінських та облікових процесів у освіті. Але водночас він – категоричний противник цифровізації процесів совкових за змістом і сутністю. Він переконаний, що електронні журнали та щоденники саме такими і є – переведення у цифровий формат те, що давно потрібно змінити за сутністю та значущістю.

Фото з відкритих джерел