Щитівці

- Отож, у  1776 році  за народні кошти була збудована кам’яна церква Вознесіння Господнього. Відомо, з переказів жителів села, що в 1900 році храм зазнав великих змін. Спочатку він мав прямокутну форму, а після добудови набув форми перевернутої букви «Г», тобто до вівтаря з лівої сторони прибудували бокову частину, яка має такий вигляд і по теперішній час. А прибудовували бічну частину храму через те, що багато людей не могли там поміститись. Спочатку це місце треба було звільнити від могил, в яких були поховані люди. Могили були близько до церкви, тому, що вона побудована на цвинтарі. Священик благословив на перепоховання і вже після того прибудували бічну частину. У 1914 році виникла велика загроза для церковних дзвонів. Серед усіх є тут два особливо цінних для нас. Це - дзвін «ІВАН ЗОЛОТОУСТИЙ»  і  «Пророк ІЛЛЯ». У той час люди зняли дзвони і закопали на цвинтарі біля церкви, а зверху поставили кам’яний Хрест з написом «тут спочиває Іван Золотоуст». Ніхто з ворогів не міг здогадатись, що в могилі під хрестом лежать дзвони. Такими хитрощами були збережені ці дорогоцінні  церковні речі. А коли минула небезпека, дзвони знову були у дзвіниці і своїм мелодійним звучанням скликали людей на молитву, - розповів отець Григорій.

Щитівці (4)

- У 1958році дзвони знову були встановлені на дзвіницю. Житель села Іван Мандзюк, тоді, коли чіпляли дзвони, стояв на своєму подвір’ї і запитав у родини: «Цікаво знати, кому першому задзвонять ці дзвони в день його смерті?»  Через два тижні дзвони сповістили людям села про його смерть… А дзвін святого пророка Іллі наділений особливою Божою силою творити дива на землі. Бо коли тільки виникає небезпека сильної зливи і граду, люди б’ють у цей дзвін і темні густі дощові хмари, які буквально висять над селом в короткий час тихо розпливаються по небу. Тому завдяки силі цього дзвону в Щитівцях ніколи не буває граду, - стверджує отець Григорій Бурбель.

Кривче3

- До храму належить і каплиця, яка стоїть неподалік входу до Кришталевої печери. У 1902 році, на третій день Святої Трійці, на тому місці пастушкам з’явилася Божа Мати. Пізніше, щоб вшанувати це місце і було збудовано каплицю. Під час Другої світової війни загони НКВС, маючи підозри щодо переховувань воїнів УПА в районі, підірвали капличку. І тільки у 1991 році святиню було відновлено, - розповів протоієрей Володимир Качан.

велика іловиця

- У 2000 році в селі Велика Іловиця розпочалося будівництво церкви Вознесіння Господнього, яке завершилось в 2006 році.  Громада на той час нараховувала 10 дворів. На місці збудованої церкви до війни було збудовано і зруйновано спочатку одну, а потім другу каплицю. Останню, в 1946 році було розібрано на матеріали і відвезено в Шумськ. В 1943 році в тій каплиці три курені повстанців перед походом на схід були на богослужінні і отримали благословення капелана. Зараз на території храму встановлено пам’ятний знак героям УПА. Церкву розписав заслужений художник України Богдан Ткачик. У селі Велика Іловиця народився святий преподобний Амфілохій Почаївський. Зараз тут збудовано каплицю, де щороку день прослави святого, 12 травня відбувається архієрейське богослужіння, - розповів настоятель храму отець Андрій Лобунь.

Романове Село

- На початку 1992 року православні села закладали перший наріжний камінь. У травні 1996 року церкву освятили. При храмі постійно почала діяти недільна школа для найменших діток села, - каже протоієрей Петро Біляшевич, настоятель храму.

юськівці

- Її купили в Кременці, перевезли і поставили на кам’яному фундаменті, збудували із дерева і накрили бляхою. У 1870 році  побудували новий іконостас, також було збудовано дзвіницю із дерева. Згодом у 1887 р. церкву і дзвіницю було ззовні пофарбовано, придбано новий церковний інвентар. Коли старенька церква почала зазнавати пошкоджень під впливом часу, було вирішено сільською громадою побудувати новий цегляний храм, який 1 червня 2006 року було освячено. Так що, маємо у селі два храми Вознесіння Господнього, - каже настоятель церкви Ігор Кіт.  

- Його збудовано у 1530 році, ще за часів князів Вишневецьких. Храм тоді був призамковим і входив до комплексу оборонних споруд Вишневецького замку. У підземеллі знаходилися княжі поховання, серед яких були поховані визначні українські фундатори першої половини сімнадцятого століття. На початку вісімнадцятого століття князі Вишневецькі передали храм уніятам, а в 1794 році маршалок Великого князівства Литовського Міхал Єжи повертає його православним. Невелика за розмірами споруда мала квадратну наву і п’ятигранну вівтарну частину, - розповів настоятель, протоієрей Паладій Лілякевич.

Вишнівець

- Тоді безслідно зникли більшість фрагментів іконостасу. Ікони та церковну утвар передали до Мухавецького храму. Аж у 90-х роках минулого століття почалася відбудова храму. Нині це – архітектурна перлина всієї Тернопільщини, - розповів отець Паладій.