Фото, які нікого не залишають байдужими. Розмова про астро- й мікрофотографію з тернополянкою Танею Свинарик-Іващенко
«Побачивши хоча б раз фото галактики, туманності, зоряного скупчення, планет, Сонця, людина таки замислюється про щось більше, ніж вона сама», — каже тернополянка Таня Свинарик-Іващенко. Не так давно вона відкрила для себе астро- й мікрофотографію. Тож саме про ці хобі я й поспілкувалася з пані Тетяною. Але не стільки про технічні моменти, як про роздуми, натхненні розгляданням неба у телескоп чи дещиць у мікроскоп.
— Почнемо з загального – відколи у вас бажання розглянути довколишнє в іншому масштабі?
— Кумедно, але все почалося минулого року з «Інтерстеллара» і «Марсіянина». Глибока осінь – це час теплих пледів, запашного чаю і цікавого кіно. Хотілося, щоб сюжет був легким, не надто драматичним і, за можливістю, не кровавим, чим так нафаршировані американські фільми, тому ми вибрали космічну тему. І якщо з «Інтерстелларом» все більш-менш зрозуміло, то «Марсіянин» викликав жваві дискусії щодо того, як могло би бути насправді. Щоб відповісти на запитання, потрібно володіти певними знаннями, і на сімейній раді було вирішено досліджувати все, що зацікавило. До того ж, саме того року ми планували витратити заощаджені кошти з користю для навчання, тому придбали спочатку телескоп для сина, а потім мікроскоп для доньки. У результаті дивилися всі і навіть сусіди))). Впродовж року збільшили свою домашню бібліотеку, почали переглядати тематичне відео на Ютубі. І, звісно, фотографувати. Перше астрофото робили разом з сином на наш цифровий дзеркальний Canon EOS650D через трубу телескопа. З часом зацікавленість сина астроспостереженнями трохи вщухла, бо таке заняття потребує посидючості й витримки. Мені ж дивитися в небо не набридає, я релаксую. Фотографувати зразки під мікроскопом почали разом із донечкою мобільним телефоном, прикладаючи його до окуляра приладу, що робимо й досі, оскільки ще не придбали спеціальної фотокамери саме для мікроскопа. А цих два фільми стали улюбленими у сім’ї. Іноді речі чи події, здавалося б, є незначними, але вони стимулюють до чогось більшого.
— Гадаю, кожне хобі чи заняття – крок до розуміння себе. А як на вашу думку?
— Цілком згідна. Допитливість, прагнення зрозуміти як все влаштоване, вражаюче замилування впорядкованістю Всесвіту у нашому, на першій погляд, хаосі – усе це вабить, збурює уяву, бентежить, чарує. А потім настає момент умиротворення. Насправді людина часто шукає острівець спокою в житейському океані бур. Якщо ваше хобі приносить вам саме такий жаданий спокій і умиротворення, вважайте, що ви знайшли свій рай на землі. Мої хобі – це можливість пізнати незвідане, нові горизонти вражень і те, що дарує спокій душі. Я просто це люблю.
— У інтерв’ю з Іриною Скоробогатою ви казали: «весь умовно видимий для вчених Всесвіт, який ще називають Метагалактикою, простягається на 94 мільярди світлових років… Таку цифру навіть уявити складно!» Тож як погляд на небо через телескоп додає тактильної масштабності. Як це впливає на розуміння свого місця в світі, розуміння світу загалом. Адже не дарма астрономи віддавна були особливою кастою, людьми, які торкнулися того, чого інші не бачать.
— Коли дивишся у телескоп на зорі чи планети, відчуваєш себе справді дрібнесенькою піщинкою в безмежному океані Всесвіту. На жаль, дальність бачення телескопа також дуже обмежена, тому, щоб побачити масштаби, раджу переглядати симулятори – комп’ютерні моделі відстаней у галактиці Молочний Шлях. Це дуже цікаво, пізнавально, а головне – наочно.
Астрофотографії розкривають неземну красу неба над головою, того самого, під яким усі ми ходимо щодня у своїх буденних клопотах. Побачивши хоча б раз фото галактики, туманності, зоряного скупчення, планет, Сонця, людина таки замислюється про щось більше, ніж вона сама. Вона уже не центр всього, вона починає ставити собі філософсько-світоглядні запитання і шукати відповіді на них, а це вже шлях до самопізнання і самовдосконалення. Я не зустрічала жодної людини, яка б абсолютно байдуже сприймала астрофотографії, легка зацікавленість завжди присутня, бо та таємнича темнота з міріадами зірок збурює розум і стимулює роздуми. Людина розуміє наскільки це непроста система. Їй дивно, як же ж там усе відбувається і чому. Астрономи і справді це люди, які торкнулися того, чого інші не бачать. Саме завдяки їм знаємо про закони Всесвіту, як влаштований космос, можемо прогнозувати те, що буде через тисячі років. У стратегічному плані це надзвичайно важливо для майбутніх поколінь, яким ми передаємо Землю у спадок.
— Розкажіть трохи про етап, котрий передує зйомці. Адже треба запізнатися з розумінням основ астрономії, щоби сфотографувати бажані об’єкти у відповідній фазі. Чи траплялося вам довго вичікувати на певні зоряні тіла? Бачила у вас астрономічний календар. Тож розкажіть про його роль у плануванні зйомок.
— Я обожнюю 21 століття – час, в якому живу. Це надзвичайна епоха, що подарувала можливість любителям астроспостережень, таким аматорам, як я, які не є спеціалістами ані в астрономії, ані в астрофізиці та дотичних науках, отримувати знання за допомогою інтернету. З розвитком цифрових та комп’ютерних технологій підготовка до астрозйомки стала набагато комфортнішою, адже є багато програм, які показують координати небесних тіл практично в реальному часі, можна подивитися всі сузір’я і їх розташування на небі, фази Місяця, коли він сходить і заходить, чи є зараз плями на Сонці тощо. Це істотно допомагає у прогнозуванні і подальшій зйомці небесних об’єктів. Усе це, звісно, було би неможливо без кропіткої праці фахівців сучасних обсерваторій та IT-розробників, за що їм величезна вдячність.
Я користуюся програмою «Stellarium», дивлюся о котрій годині сходить Місяць – фаворит моїх астрофото. Переглядаю сайти, які подають прогноз погоди, зокрема хмарності над Тернополем. Після зйомки потрібного небесного тіла опрацьовую фотографії у фоторедакторах – PPIP, RegiStax6 та Photoshop. Раджуся з іншими любителями астрономії, це люди, які знають більше, ніж я.
Часто буває так, що доводиться довго чекати на безхмарну ніч, щоб побачити бажаний небесний об’єкт. Атмосфера не завжди сприяє коректній зйомці, повітря тремтить від загазованості, часточок пилу або висхідних потоків тепла, які продукує сам будинок.
Астрономічний календар на 2018 рік, який Ви бачили у мене, я отримала в подарунок під час поїздки у Київ від досвідченого астронома Головної Астрономічної Обсерваторії НАН України Івана Крячка – одного з авторів підручника з астрономії. Цей календар допоможе краще спланувати спостереження, адже містить точні години і координати сходу і заходу небесних тіл, аби лишень погода не підвела.
- За якими об’єктам найбільше любите спостерігати й чому? Приміром, чи є улюблені кратери на Місяці?
— Зараз це, в основному, Місяць, тому що мій телескоп – «планетник», 70-міліметровий рефрактор Sky-Watcher 705AZ2, а Місяць – найбільш доступний об’єкт для астроспостережень. Улюблених кратерів немає, приваблює весь об’єкт, зміна освітленості його поверхні у різні ночі, рельєфність. Венера світиться цікавим кольором. Цікаво спостерігати плямки на Сонці. Та найбільше вражає сам рух небесного тіла небосхилом, у телескопі це справді надзвичайне видовище.
У місті не завжди можна спостерігати ті об’єкти, які хочеш, тому що планети бувають низько розташовані до лінії горизонту, кут огляду може бути недостатнім через будівлі та житлові масиви. Зі свого балкона я можу спостерігати лише за обмеженим шматочком неба. Трохи кращий огляд біля Тернопільського ставу. Ще одна проблема – так звана «засвітка», світло вогнів у містах не дозволяє побачити справді темне небо і багато дрібних об’єктів просто не видно, тому Місяць найбільш оптимальний для спостережень. Він великий і чудово відбиває світло.
— З деякими цікавими явищами, котрі можна спостерігати неозброєним оком – супермісяць, метеорні дощі та й вранішню зорю Венеру здавна оспівували. Додайте ще кілька цікавих астроявищ.
— Зближення планет, або протистояння, цікаві для спостережень. У листопаді цього року могли б спостерігати зближення Венери та Юпітера, але погода не сприяла. Затемнення Сонця цього року спостерігали американці, в Україні в цей час ми дивилися онлайн-трансляцію з різних куточків Америки. Наступного року чекатиму на повне місячне затемнення, яке буде видно в Україні 27 липня. З січня можна буде розглядати комети в нічному небі (очікується шість впродовж року). Знову ж таки, головне, аби була сприятлива погода.
— А тепер про мікро. Бачила, що ви розглядаєте міцелій, кристали цукру, солі, морську зірку, насіння клену… Що нового вам відкрилося, коли розглянули їх у мікроскоп?
— Вражає скільки дрібних деталей ми не бачимо тому, що розмір піддослідного зразка невеликий. Розглядаючи морську зіроньку, побачили в отворі однієї з її ніжок мікроскопічну мушлю. Клітини під мікроскопом нагадують нічні міста, видимі з борту МКС з космосу. Як правило, досліджуючи зразок, читаємо з дітьми про нього в інтернеті - і пізнавально, і наочно.
- За яким принципом обираєте моделей для мікропогляду?
— Зазвичай донька приносить зразки і є ініціатором таких спостережень, які перетворюються на веселу і пізнавальну гру, вона навіть цитує головного героя «Марсіянина» Марка Уотні, який був ботаніком: «На щастя, я – ботанік!». Хоча ми розглядаємо не тільки рослинні зразки, а практично все, що зацікавило. Фотографування мікросвіту - вже моя сфера, щоб потім усі могли подивитися на це диво ближче.
— І, якщо про техніку для астрофото ви розповідали, то скажіть кілька слів і про специфіку мікрофотографування і чи є там підводні камені?
— Фотографуючи камерою мобільного телефону через окуляр, я намагаюся упіймати точку фокусу і не робити жодних зайвих рухів, які могли б погіршити фото, тоді роблю серію знімків і вибираю найкращий. Руки максимально зайняті, тож проводити додаткові маніпуляції з фокусом складно. Було б чудово фотографувати і навіть знімати відео спеціальною камерою для мікроскопа. Якість зображення у таких камер краща, до того ж, у комплекті часто постачається відповідне програмне забезпечення і опрацьовувати світлини стає нескладно. Ця камера вставляється безпосередньо в окулярне гніздо трубки мікроскопа і руки стають вільними для додаткових маніпуляцій з фокусуванням. Єдине, що відстрочує придбання такої корисної речі, - її вартість: гарна оптика відповідно й коштує, часто істотно більше за сам мікроскоп.
Оскільки я не є спеціалістом із мікрофото, а радше просто ентузіастом свого хобі, про якісь додаткові складнощі розповісти, на жаль, не можу.
Запитувала Анна Золотнюк
Фото надані Танею Свинарик-Іващенко
