Тернополянка Віра Грабчук навчалась у США за програмою FLEX, закінчила американську школу з відзнакою президента США за відмінні академічні успіхи. Навчається на другому курсі Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Офіційна представниця Американських рад із міжнародної освіти у Тернополі.

А ще — координаторка тернопільського молодіжного англомовного театру JOSYF, перекладає англійською твори українських класиків. Нещодавно команда театру презентувала аудіодобірку української поезії в англійському перекладі — 10 віршів «шістдесятників»: Василя Стуса, Ліни Костенко, Василя Симоненка та Дмитра Павличка.

Із Вірою я поговорила про особливості перекладу поетичних текстів, її інтерес до англійської та запитала поради, як полюбити й запізнатись із мовою Шекспіра.

— Перш за все, розкажіть про молодіжний англомовний театр.

— Ініціаторка його створення — очільниця американського товариства «Свята Софія» пані Ірина Іванкович. Це товариство щорічно організовує безкоштовні літні школи англійської мови для молоді пільгових категорій. Для цього проєкту потрібні кошти меценатів. Через англомовні вистави ми вирішили збирати гроші для літньої школи. Глядачі під час перегляду можуть зробити добровільні внески.

Зараз із театром ми працюємо над «Лісовою піснею» Лесі Українки в англійському перекладі.

 

— Прочитала, що ви тривалий час займаєтесь інтерпретацією української поезії англійською. Чим вас привабило перекладацтво?    

— Перекладацька діяльність дуже особлива, бо перекладачі будують мости між культурами. Я люблю українську культуру і дуже пишаюсь нею, а ще цікавлюсь світовою культурою, і для мене переклади — можливість поєднувати ці пристрасті.

 

— Як вважаєте, що головне передати, інтерпретуючи вірш іншою мовою?

— Найважливіше передати сенс і за можливості ритм, тому слідкую, аби кількість складів у рядках оригіналу та перекладу збігались.

 

— Хто ваші улюблені автори?

— Макс Кідрук, Василь Шкляр, Зірка Мензатюк. Дуже люблю сучасну українську літературу та хотіла б перекладати й прозу. Але звісно, це набагато триваліша робота, ніж переклад поезії.

 

— Деякі перекладачі вважають, що найскладніше працювати із грою слів та інтертекстуальними посиланнями. А, як на вашу думку, що становить найбільшу трудність у перекладі?

— На мою думку, найскладніше зі словами, котрі не мають відповідників, важко також передати ті, котрі вжиті у зменшувально-пестливих формах, таких поширених в українській мові.

 

— Ви написали, що так любите англійську, що роботу вчителькою цієї мови розпочали в свій день народження. А чому ви любите цю мову?

— Важко відповісти, за що я люблю англійську. Я взагалі всі мови люблю — зараз із запалом вивчаю німецьку, а рідну українську просто обожнюю. Напевно, моя найбільша мрія —  опанувати якнайбільше мов. Мова — це душа народу, тільки через неї можна збагнути культуру, а я дуже люблю дізнаватися про світ.

Мені добре давалась філологія ще з молодших класів, але по-справжньому зацікавилась нею десь у восьмому класі. Тоді я зрозуміла, що знання мови дуже важливе для кар'єри та взагалі успішного життя. Проте англійська дала мені набагато більше, ніж кар'єрні перспективи. Є таке прислів'я: to learn a second language is to gain a second soul. Вивчити ще одну мову — це відкрити в собі ще одну душу

 

— Наостанок. Дайте кілька порад тим, кому англійська ніяк не дається?

— Не треба сприймати мову як предмет у школі та слідувати виключно за підручником. Мова — жива. Нею зізнаються в коханні, нею сваряться та миряться, нею розмовляють у фільмах і книжках. Саме тому, щоби полюбити мову, треба бачити її поза підручником. Приміром, знайти іноземного друга за листуванням, дивитись фільми, слухати пісні, читати книжки та інше.

 

Інна Віконська

Фото надані Вірою Грабчук