Пригадуєте довгі описи природи у творах романтиків? Ці навали прикметників мали б допомогти відчути настій головного героя, вловити його невимовні похити душі. Я пропускала ці пасажі.

Саме тому не буду втомлювати розповідями про похмурий Тернопіль, коли літо — не літо. А ось що цікаво, то це те, як побачене калібрується залежно від внутрішнього стану, бо ж, коли гуляти містом у дещо пригніченому стані, то звертатимеш увагу на тріщини тиньку, зруйновану ліпнину, пошкоджене дерево дверей.

Але, як вийде сонце, все матиме інший вигляд.

Анна Золотнюк