За два дні героїчна історія про трьох кременчан, які врятували життя 6-річному хлопчику, облетіла усю Україну та Польщу. Навіть рідні чоловіків шоковані цією ситуацією, проте щиро радіють, що все закінчилося саме так. Адже ще 2-3 хвилини і дитина могла б загинути.

Наразі чоловіки тільки повертаються до дому з-за кордону, де вони працюють на будівництві. «Терену» вдалося поспілкуватися з одним із учасників дивовижного порятунку. Руслан Голуб розповів, як рятували малого Шимона та що відчули в цей момент.

- Я й сам батько, тож коли мама малого кричала про допомогу, і нікого не було крім нас в цей момент, то не вагаючись вирішили допомогти. Вона дивилася на нас і несла дитину з будинку в наш бік. Одразу ступор, паніка і в наступний момент побігли до неї. Вона дала дитину мені в руки, хлопчик не дихав. Був шок, але ми не розгубилися і почали стукати дитину по спині. Один тримав ноги (підняті трошки до гори), а інший притримував голову, я тримав одною рукою дитину за живіт, а другою стукав по спині. Але в той момент нічого не мінялось і я вирішив покласти дитину животом на своє коліно і почав знов стукати. Тоді малий трошки зригнув і я відчув, що живіт зарухався, отже дитина почала дихати, – згадує Руслан Голуб.

 

- Що Ви та Ваші друзі відчули в цей момент? Чи не побоялися взагалі втрутитися, адже перебуваєте не в своїй країні і могло вийти по-різному?

- Коли дитина почала дихати, ми не хотіли, щоб він заснув і друг потрошки вмивав дитину снігом. Приїхала швидка, занесли малого до будинку і віддали дитину медикам. Пізніше батько дитини сказав, що він вдавився деталькою від Lego. За те, що ми в іншій країні в той момент навіть не думалось. Українці, поляки без різниці, йшлося про життя дитини. Мама була шокована, перебувала в паніці, перелякана. У неї помирала дитина і їй було байдуже – хто кинувся допомогти. Дякувати Богу у нас все вдалося.

 

- Як рідні поставилися до вашого вчинку? Могли такого від вас чекати?

- Теж всі шоковані ситуацією. Але 100% всі радіють від нашого вчинку, що все добре закінчилось, бо хто його знає – як могло скластися 2-3 хвилини пізніше, не щодня рятуєш чиєсь життя.

 

- Чи маєте якийсь стосунок до медицини?

- Ми з товаришами працюємо в Польщі на бруківці. Жодного стосунку до медицини чи порятунку людей (ДСНС) не маємо. Усе робили інтуїтивно, і з Божою допомогою!

Фото надане Русланом Голубом