«Дідух у хату – біда з хати»: інтерв’ю з майстринею соломоплетіння Софією Стрикулою (фото)
Софія Стикула – уродженка Кременеччини, талановита й наполеглива майстриня соломоплетіння, авторка сотні дідухів, яка у кожну із своїх робіт вкладає всю себе.
- Дідух — це символ урожаю, добробуту, багатства, безсмертного предка, зачинателя роду, духовного життя українців, – каже жінка.
Журналістці «Терену» вдалось поспілкуватись з пані Софією та дізнатись, що для неї означає дідух, яким прийнято його виготовляти та що означає цей різдвяний символ.
- Доброго дня. Як зрозуміли, що створювати вироби з соломи – Ваше покликання?
- По професії я взагалі викладач лісотехнічного коледжу. Перші роботи по плетінню в мене з’явились близько 10 років тому, а створенням дідухів займаюсь вже 6 років. Мій тато колись плів капелюхи і завжди хотів навчити й мене. Завжди казала, що за цю роботу не сяду ніколи, адже вона є нудною та нецікавою. Пройшов час і захотіла зробити щось власноруч. Спершу плела витвори з паперових трубочок, далі – з соломки, потім почала з рогози виплітати вироби. Мало-помалу переходила від простіших до складніших технік плетіння. Дуже у праці допомагає мені Інтернет, де шукаю поради до плетіння, ідеї для робіт. Бо ж мене ніхто не вчив плести. Всі знання із плетіння засвоїла сама завдяки майстер-класам, які вишукувала в мережі. Так, дуже корисними для мене були навчання від білоруських майстринь, які переглядала на їхніх Ютуб-каналах. Також зачитувалася книгами із соломоплетіння авторок Раїси Павленко та Ольги Лобачевської. Наприклад, було важко працювати з рогозою – все якось криво виходило. Та один талановитий місцевий майстер Ілля Остапчук, який, на жаль, відійшов у засвіти, навчив правильно плести з рогози, аби рослина не тріскала і рівненько лягала.
- Розкажіть, будь ласка, про процес створення дідуха.
- Навіть якщо робити маленького дідуха, то потрібно неабияк попрацювати: посіяти жито, пшеницю, овес, льон; літом поїхати на поля й зібрати квіти, трави; вдома насіяти безсмертників для прикрашання тощо. Дехто робить дідухи лише з одного жита, а в мене присутні дуже багато матеріалів. Наперед плетуться квіти, плетінки. Аби все скласти, потрібно відібрати солому, висушити, пов’язати в маленькі пучечки. Тоді все складається докупи невеличкими кругами. Верх я роблю конусний, а низ розширяю. Іноді оздоблюю плетінкою, яка називається зубатка. Навколо з неї роблю кружечок і чіпляю дзвоники, які його оживляють. Стараюсь, аби дідух був гарний, з витриманою пропорцією та щоб став святковим атрибутом.
- Скільки часу займає створення одного такого?
- На те, щоб лише скласти дідух, йде цілий день. Якщо робити менший, і вже є всі засовки для нього, то можу вкластись і в декілька годин.
- Що конкретно для Вас означає дідух?
- Дідухи – це народна атрибутика, звичаї, традиції, які варто передавати з покоління в покоління. Колись замість ялинок ставили саме його. Це звісно були простіші варіанти обжинково снопу, який заносили до хати на Святвечір, а вже згодом клали на стіл всі 12 страв. Зараз дідухи мають різноманітні форми: ялинок, дерев, снопа тощо. Дідух – це прикраса, гарна, приємна, традиційна, яка повинна нам нагадувати про свято.
- Розкажіть про свій перший дідух.
- Мій перший дідух стояв вдома понад 5 років. Я його нікому не віддавала, оскільки це моя перша схожа робота. Але, на жаль, через стільки років він трішки зіпсувався. Якщо вірити традиціям, то потрібно кожного року дідух спалювати. Вважається, що разом з ним згорить й все зло.
- Скільки коштує одна Ваша робота?
- Ціна на дідух різна. В мене в межах 150-600 гривень. Вартість залежить в першу чергу від його висоти та від оздоблення.
- Чи є на Святвечір наявність дідуха обов’язковою?
- Він не обов’язковий, проте бажаний. Ще до того, коли почала плести дідухи, то в нас вдома був лише пучок соломи. На Водохреще освячувалась хата, приносили священну воду з церкви й тоді з цими колосочками й буханкою хліба ходили навколо хати, аби принести добробут в родину. Ми не повинні приділяти речам занадто багато уваги.
- Чому саме зараз з'явився попит на дідухи?
- І справді зараз дідухи користуються популярністю, адже в моду входить все натуральне і, мабуть, це правильно, оскільки є багато екосировини, з якої можна плести, не забруднюючи природу. Тим більше, в нашій державі досить гостра проблема утилізації. А це такий матеріал, який може стояти роками.
- Робите на замовлення чи люди обирають вже готові?
- Ні, роблю виключно на замовлення. На моїй сторінці у Фейсбук є досить багато фотографій і люди обирають ті, які до вподоби. Після того я створюю схожі, адже зробити два ідентичних не вийде, як би я не старалась. Можливо, це залежить від настрою й натхнення. Я оголошую, коли приступаю до виготовлення дідухів й тоді, коли припиняю брати замовлення. Цьогоріч довелось багатьом відмовляти¸ оскільки через великий попит не встигала фізично.
- Чи ділитесь своїми знаннями з іншими?
- Я деколи роблю майстер-класи. Раніше, коли не було карантинних обмежень, я проводила їх частіше. Також була у скаутській організації, і в школі, і екопікніки, в яких теж участь брала з своїми роботами. Нещодавно музей запрошував, аби поділилась своїм досвідом, але через те, що захворіла, змушена була їм відмовити.
- Рідні допомагають із процесом створення дідуха?
- Так. Його трішки важко робити, адже потрібно мати неабияку силу, аби потягнути. Мені з цим допомагає чоловік. Він зробив мені дуже багато пристосувань, яких немає ніхто: щоб затягувати, колоти соломку, на зірочки. Також часто заготовляє рогіз. Дуже часто, аби його дістати, чоловік по пояс в болоті. Там його зжинає й таким чином ми його вже використовуємо.
- Чи подобається Вам те, чим займаєтесь?
- Звичайно, адже якщо б мені не подобалось, то відповідно цим б не займалась. Це захоплення для душі, адже вкладаю в кожну із робіт всю себе. Люди відчувають те, що зроблено з любов’ю, і те, що абияк.
Фото надані співрозмовницею
