26 липня в історії Тернопільщини
Цього дня народилися:
музикант, педагог, громадський діяч, заслужений працівник культури України Богдан Безкоровайний (1960 р. н., с. Гаї Розтоцькі, нині Зборівського району);
науковець, педагог, громадський діяч, кандидат сільсько-господарських наук, заслужений працівник вищої школи УРСР Микола Бригінець (1904 р., м. Кривий Ріг, нині Дніпропетровської області – 25. 04. 1981 р., м. Тернопіль);
депутат обласної ради Василь Вислоцький (1967 р.н., с. Ягільниця Чортківського району);
господарник, громадський діяч, заслужений економіст УРСР Теодор Гевка (1925 р., с. Вербів, нині Бережанського району);
поет, драматург, автор-виконавець пісень, режисер, продюсер, член НСПУ Сергій Лазо (1953 р. н., м. Житомир);
оперний і камерний співак, (тенор), народний артист України, директор установи Тернопільської обласної ради „Тернопільська обласна філармонія” Ярослав Лемішка (1961 р. н., с. Соснів Теребовлянського району);
хімік-технолог, колекціонерка української народної вишивки Віра Матковська (1954 р. н., м. Гайсин Вінницької області);
різьбяр Ілля Матковський (1926 р., с. Зубів, нині Теребовлянського району);
громадський діяч, педагог, публіцист Володимир Мацьків (1899 р., с. Гаї Великі, нині Великі Гаї Тернопільського району – 1992 р.);
депутат міської ради Наталія Паньків (1983 р.н., м. Тернопіль);
військовик добровольчого батальйону патрульної служби поліції особливого призначення «Тернопіль» Петро Приведа (1994, с. Залуччя Козівського району – 30.11.2015). Відбув три ротації в батальйоні. 22 червня 2015 Петро приїхав додому у відпустку і потрапив у аварію. У вересні Петро вийшов з коми, його знову прооперували, втім його стан значно погіршився. Помер після 5-ти місяців лікування від менінгіту.
педагог, композитор Зіновія Присухіна (1943 р., м. Тернопіль);
поліграфіст, видавець, господарник Віра Соловйова (1960 р. н., с. Дибще Козівського району);
лікар, громадський діяч Олександр Степаненко (1959 р. н., м. Чортків);
літературознавець, педагог, кандидат філологічних наук Павло Стецько (1925 р., с. Стрілківці, нині Борщівського району – 23. 02. 1979 р., м. Чернівці);
військовик, діяч ОУН і УПА Петро Хамчук (1919 р., с. Великі Чорнокінці, нині Чортківського району – 21. 01. 1947 р., с. Вербка, нині Монастириського району; перепохований 12. 06. 1994 р. в родинному селі);
культурно-освітній діяч, заслужений працівник культури України Адам Шувар (1933 р., м. Чортків);
господарниця, громадська діячка Софія Яремій (1941 р., с. Криве Козівського району).
Цей день в історії Тернопілля:
1497 р. перша згадка про с. Долина та Слобідка Теребовлянського району у книзі Ксавері Ліскі “Чужоземці Польщі”, де, зокрема, описано, як польські війська короля Яна Ольбрахта, йдучи походом на Волощину, переходили через Янів з боку від Микулинців до Яблунова разом з військами німецьких хрестоносців під командою Яна Гліффена.
1671 р. через Коцюбинці, нині село Гусятинського району, проїжджав німецький мандрівник Ульріх фон Вердум, який у щоденнику згадав місцевий замок.
У 1724 р., щоб допомогти місту відродити його економіку, король Август ІІ надав привілей на влаштування в Тернополі щорічного ярмарку на 26 липня (день святої Анни). Сюди приїжджали купці: болгари, греки, московити, румуни, турки.
1916 р. Тернопіль відвідав кайзер Вільгельм.
1917 р. українська американська газета “Свобода” писала: “Над горішнім Серетом, почавши від Залозець до Тернополя, відбувався вчора сильний карабіновий бій. На південь від Великої Березовиці (коло Тернополя) артилерія неприятеля розпочала сильний вогонь на нові становища наших військ. Між ріками Серетом, Стрипою і Золотою Липою неприятель переводить далі наступ. Села Настасів, Бенява, Вівсє і Славутин перебувають в руках неприятеля. Шефа дивізійного штабу, ген. Ольда, який удався на фронт, з метою встановлення дисципліни і ладу, жовніри вбили”.
Впродовж 24-26 липня 1917 року через Великі Бірки проходила лінія фронту. Частина населення була заздалегідь евакуйована на схід. Внаслідок бойових дій селу були завдані значні втрати, багато будівель було спалено і зруйновано. Безладно відступаючі, деморалізовані, російські війська забирали все підряд, траплялись часті випадки насильства і мародерства над цивільним населенням.
1917 р. для мешканців Чорткова закінчилася Перша світова війна. Як свідчить історик М.Сцісляк, “В половині липня було зламано російський фронт під Тернополем, а 21-25 липня мешканці Чорткова були свідками відступу російських військ. В ніч з 25-го на 26 липня тилові частини російського війська висадили у повітря залізничні та дорожні мости і понад Чортковом стояв вогонь від палаючих військових складів. Населення зазнало терору та безчинств частин донських козаків та черкесів, що відступали. Перед полуднем в околицях Чорткова відбувся останній бій росіян з наступаючими частинами австро-угорських та німецьких військ. А близько третьої пополудні до міста увійшли перші загони австрійських “гусарів смерті”.
1920 р. 8-ма кавалерійська дивізія Червоного козацтва під командуванням Віталія Примакова увійшла до Тернополя. Від 1 серпня до 23 вересня 1920 р. Тернопіль був столицею та місцем перебування уряду ГСРР – Галревкому.
1941 р. розпорядження полевого коменданта графа Подевільса про новий розпорядок в місті Тернополі.
1943 р. поблизу с. Сураж Шумського району в бою з радянським партизанським загоном загинув (похований у с. Антонівці цього ж району) член ОУН (м), курінний командир УПА Антін Мичковський (1912 р. н., с. Новий Тік, нині Млинівського району Рівненської області).
1944 р. планувалося завершити акцію «Буря» в підокругах АК Тернопіль, Станіславів та Львів. Акція «Буря» (пол. Akcja «Burza») - спланована командуванням Армії Крайової та польським еміграційним урядом військова акція (операція) проти німців на території Західної України безпосередньо перед наближенням Червоної армії. Першочерговим завданням операції було зайняти великі міста Західної України, щоб таким чином продемонструвати активну участь АК в боротьбі проти німецьких окупантів. Червона армія зайняла Львів 27 липня і одразу ж наказала АК скласти зброю і приєднатися або до Червоної Армії, або до радянсько-польської армії Берлінга. 31 липня ввечері всіх командирів АК у Львові було запрошено до радянського штабу, де їх одразу заарештували і відправили в тюрму на Лонцького. Після процесу усіх засуджено на 10-20 років і вивезено в Сибір.
1945 р. лист секретаря Шумського РК КП(б)У Тернопільської області Осетрова секретарю Тернопільського обкому КП(б)У з проханням вжиття рішучих заходів проти дій українських націоналістів на території району.
1946 р. у с. Синівці Лановецького району вояки УПА ліквідували першого секретаря комсомолу Міщенка, а у с. Дунів Заліщицького району упівці напали на компартійний актив району – загинув заступник директора Заліщицької МТС Сисоєв.
1948 р. до села Вікно Гусятинського району прибула з райцентру група для збору континґенту – прокурор, начальник банку, інструктор райвиконкому Вейко; вони вилучили у селян зерно та муку.
1990 р. римо-католицький єпископ Ян Ольшанський освятив тимчасову каплицю у м.Скалаті.
1990 р. в Тростянці створено осередок НРУ (голова Микола Ликтей, заступник Василь Русин), до якого вступило 39 мешканців села.
2014 р. під час війни на сході України (АТО) під Сєвєродонецьком Луганської області загинув військовик, лейтенант, командир мінометного взводу 51-ї окремої механізованої бригади ЗСУ, житель села Чернелів-Руський Тернопільського району Володимир Гарматій (1992 р. н.).
Професійне свято парашутистів (неофіційний, але визнаний у своїх колах) відзначається щорічно 26-го липня. В цей день у далекому 1930-му році група радянських льотчиків-парашутистів неподалік від Воронежа під керівництвом Бориса Мухортова вперше виконала затяжну серію стрибків з літака. Ця видовищна подія сприяла початку масового розвитку парашутизму в Радянському Союзі, стрибки стали здійснювати не тільки з літаків, але і з аеростатів.
В останню неділю липня на підставі Указу Президента України від 5-го червня 1995 року за номером 427/95 своє професійне свято відзначають працівники торгівлі. Цього року День працівників торгівлі припадає на 26 липня.
Іменини сьогодні святкують Маркіян, Мирослав, Степан (Стефан), Юліан.
