Історію молодих авантюристів розповіли тернополянам
Шлях від загубленого серед лісу українського села до найбільших мегаполісів Європи, а далі – до засніжених вершин Альп та Кавказу розповів тернополянам автор «Записки сільського мандрівника» Віталій Третяк під час презентації в арт-галереї «Бункермуз». Автор здійснив мандрівку без грошей та документів. Письменник, який також займається бізнесом, відвідав 25 країн.
На сторінках кожен може знайти для себе бажане – від інструкції до мандрів, нетривіальних маршрутів до авантюризму в чистому вигляді, порції легковажного гумору, проявів людських цінностей та відчуття духу свободи у грудях.
- Мої улюблені моменти з книги пов’язані з випадково зустрітими людьми. Великою цінною складовою подорожі якраз і є нові знайомства з носіями різних культур та світоглядів, - розповідає автор. – І так – це трапилосбь в Грузії. Місто Сіґнахі - це молоді перса Грузії, наповнені виноградним соком замість молока. Білі будиночки з дахами кольору цукрової карамелі туляться одне до одного та, обійнявшись, ніжаться під ласкавим сонцем. За ними розляглась Алазанська долина. Ще далі на горизонті сонно бринить стіна з гір. А уже за ними, як грайливе немовля в тазику, хлюпається Каспійське море. Місцеві грузини зранку за сніданком перехиляють чарку-другу міцної чачі, а протягом дня черпають кухлями з великих погрібних діжок соковите вино, підтримуючи тим самим стан спокійного розміреного життя. Тут ми зустріли Заура. Місцевого «ґенацвалє» (друг, - прим.авт.), що мав під шістдесят років і жив самотній у великому будинку. Відтак, здавав деякі кімнати в оренду туристам. Ми втрапили до нього глибокої ночі. Як слід навіть не познайомились, зморені довгим днем священного руху. Прокинувшись, ми помітили накритий стіл зі свіжою городиною, хлібом та інжиром, очевидно, зірваним з великого інжирного дерева, що росло серед двору. З кухні долітали запахи сніданку та звуки грайливої грузинської пісеньки, що собі ґаздуючи наспівував Заур. Ніякі сніданки не входили у вартість апартаментів, тому я ковтнув слину, шлунок буркнув, мовляв, розраховував не на це, і пішов збирати речі знову в дорогу. Тут з’явився Заур зі спітнілою пляшкою чачі та покликав усіх до столу.
До речі, далі у планах Віталія Третяка відвідати країни Азії.
Фото автора
