Канадійки разом з дівчатами Петриківського інтернату зробили макет для Ternopil Open Opera
Літні канікули чотири волонтери з Торонто проводять у Петриківському будинку-інтернаті. Про програму канадійської школи розповіла «Терену» одна з школярок-учасниць проекту Ерін МакКонах.- У чому полягає суть проекту?
- Проект називається Beyond Boarders («Без кордонів»). Ми повинні працювати з проблемними ситуаціями у різних країнах. Хтось поїхав в Перу, хтось в Уганду, хтось в Україну. Перед тим ми навчались у школі специфіки роботи соціальних працівників, потім навчались в Тернопільському педагогічному університеті української мови та культури. А з червня до серпня щоденно проводимо 6 годин в інтернаті з дівчатами.
- Чому для проекту обрали Тернопіль?
- Наш професор, який бере участь в проекті, є українцем. Він підтримує зв’язок з педагогічним університетом у Тернополі, а також з церквою, яка співпрацює з будинком у Петриках. Тому ми є частиною життя цих дівчат.
- Яка у вас програма для щоденних занять з дівчатами?
- Малювання, танці, просте спілкування, зачіски – усе, що вони хочуть робити. Недавно волонтерка з США пропонувала дівчатам малювати і вишивати по фотографіях та картинах. І ми побачили в роботі тих дітей, які завжди сидять самі у кутку. На день Канади ми зробили свято в інтернаті з нашою символікою і їжею. Також нещодавно майстрували макет з конструктора Лего для Ternopil Open Opera. Під час цієї діяльності дівчата були серйозними, відчували себе важливими. Ми брали за зразок оперу в Сіднеї. Цей проект покажуть інвесторам, які ймовірно розроблять справжню споруду на Тернопільському ставі.
- Як слід готуватись волонтерам до проведення часу з дівчатами?- Найважливіше завдання усіляких таких занять – показати дівчатам щастя. Їх потрібно залучати до будь-яких активностей. Це буквально витягування цих дівчат з уявного світу в реальність. Вони вагаються, не завжди реагують, але це їм потрібно. Увага і допомога у дрібних звичних для нас речах. Щоб ці дівчата не були цілий день в телевізорі чи в музиці. Більше рухових ігор. У будинку є спортзал, але він закритий. А ці діти, як і всі ми, потребують руху. І більше відвідувань не лише літом, а й в інші пори року.
- Як працюють такі інтернати у Торонто?
- Я ніколи не бачила в Канаді таких інтернатів. Я знаю про будинки прийомних сімей. Я бачу людей з особливими потребами, які працюють на звичайних роботах. Так, вони не лікарі і не вчені. Але така праця, як продавчиня чи офіціантка – для них можлива. Є спеціальні програми, які допомагають таким людям з житлом, з адаптацією. Я була шокована, що тут дівчата, які можуть працювати, відділені та ізольовані від суспільства. Ми працюємо з ними, просто забуваючи про місце, в якому перебуваємо.
- Чи не жалкуєш, що це літо проведеш в Україні?
- Цей час в інтернаті дає розуміння життя і виховує вдячність за все, що я маю. У майбутньому я хочу працювати соціальним робітником, тому такий досвід для мене цінний. Більше того, ми подорожували під час навчань в педагогічному Україною, бачили Карпати, Кам’янець-Подільський та інші цікаві місця. Живемо в українських сім’ях, які знайомлять нас з культурою та історією. Це цікаво. Також подорожуємо на вихідних Європою. Це цікаве літо, одне з кращих.
13563217_10209938814647361_1485902616_n
13578600_10209938814727363_83234916_n
13599039_10209938814567359_107362636_n
13578684_10209938814887367_1789933656_n
13244759_10207434053341820_8939438183039451857_n
13578684_10209938814887367_1789933656_n
[embed]https://youtu.be/ui-L25oiUHs[/embed]
Фото, відео автора
