Звісно, йдеться про стіни старих будинків. Адже саме тут фарба стає органічною частиною споруди, наче шкіра.

Трапляється, вона пошрамована, попечена чи пошкоджена іншим чином. Часто, ніби злізає, і згадуються, як змії міняють шкіру. Або тварини, яких білували.

Так чи інакше, у цих переходах кольору, плавних його змінах є щось особливе, бо витворене воно не за день, і відтворити всі ті хаотичні візерунки не можливо.

У тому і є їхня сутність — у нерукотворній красі рукотворного.

DSC_0226 (Copy)

DSC_0271 (Copy)

DSC_2187 (Copy)

DSC_2412 (Copy)

DSC_2182 (Copy)

DSC_0429 (Copy)

 Анна ЗОЛОТНЮК