— Америка з України виглядає як велика кольорова цукерка. А потім ейфорія змінюється реальністю. Тут набагато жорсткіші вимоги до освіти та праці. Довелося перевчатися, — розповідає художниця 40-річна Оксана ТАНАСІВ із Тернополя.

13 років живе в американському штаті Коннектикут. Переїхала з чоловіком і донькою 10-місячною Кароліною, пише gazeta.ua.

— За порадою знайомого заповнила заяву на лотерею ґрін-карти. Її щороку проводить уряд США. Це серти­фікат, який дає право з сім'єю проживати та працювати в Америці. За рік подзвонили і привітали з перемогою. Вирішила скористатися шансом. Там жив мій батько, допоміг адаптуватися.

В Україні працювала бізнес-тренером. Надавала психологічні консультації менеджерам і власникам фірм. У США змогла влаштуватися лише прибиральницею. На іншу роботу не брали, бо не знала мови. За кілька місяців знайшла місце няні. Свою доньку віддала до українки, яка підробляла доглядом за дітьми співвітчизників. Я дбала про чужих дітей, а мою доньку бавила інша жінка.

Англійською не знала ні слова. У школі вчила німецьку. Тому спершу записалася на безкоштовні шкільні курси. Закінчила, але мова не давалася. Вступила до коледжу. Купила підручники, дивилася телебачення, слухала радіо. Вчила слова вночі. Допомогли діти, в яких працювала нянею. Показували на предмети й називали їх.

Українські дипломи з психології та бізнес-менеджменту вдалося перевести на американську систему. Через три роки після приїзду вступила в університет. Пішла в найближчий. Там порахували години, упродовж яких вивчала предмети в Україні. В них це називається кредити. Із 120 кредитів зарахували 90. Це при тому, що маю дві освіти. Зазвичай українцям доводиться ­доздавати більше. Важко було й фінансово. За три кредити віддала 1,5 тисячі доларів, — говорить Оксана Танасів. — За чотири роки отримала диплом бакалавра загальних дисциплін. Щоб оплатити навчання, взяла кредит. Виплачую досі.

Чоловік був проти будь-якого мого розвитку. Насміхався, принижував. Забороняв бачитися з друзями. Найбільше не хотів, щоб ішла в університет. Знайомим розповідав, що тягну з нього гроші. Коли моральне насильство переросло у фізичне, подала на розлучення. У шлюбі були 11 років.

Дія ґрін-карти закінчилася. Я мала продовжити її чи отримати громадянство. Заповнила необхідні бланки й відправила до Вашингтона. Вивчила 110 обов'язкових запитань з історії Америки — про її президентів, політичну систему. Заплатила 650 доларів за сертифікат громадянки Америки. На співбесіді задали 10 питань. Попросили розповісти, хто я і чого добилася за п'ять років. Не останню роль зіграла моя участь у спілці художників. Рішення про громадянство прийняли через 5 хвилин.

У перші 10 років не мала вихідних і свят. Звільнялася близько 23:00. Робила щось по дому. Потім малювала. Часто не лягала до третьої ночі. Тепер кілька днів на тиждень працюю менеджером із дизайну інтер'єру. В інші дні займаюся мистецтвом, — каже Оксана Танасів.

Намалювала Януковича без обличчя

Картини Оксани Танасів демонструють на Тижнях моди в Нью-Йорку та на міжнародних виставках.

— Я малювала з дитинства. Але це залишалося на рівні хобі. В Америці зрозуміла: хочу займатися мистецтвом професійно. Маю більш як 10 колекцій. Експериментую зі стилями. Розпочала роботу над колекцією Код «U». Вона присвячена Україні, її історії, традиціям і культурі. Це абстрактні композиції з елементами української вишивки, — розповідає Оксана Танасів.

Її картини коштують від $300. Найдорожчі роботи — $25 тис. Їх створила за влас­ною технікою із використанням фарб, тканин, каміння Сваровські та бісеру.

— 2011 року намалювала картину «Янукович — без лиця». Він сидить на невидимому троні. Одягнений у костюм із доларів — це корупція. У червоній краватці — кров нації. Навколо нього бігають маленькі чорні люди, які стріляються. Під ними зображене потріскане поле — символ поганої економіки. Ця робота стала передбаченням майбутніх подій.

Автор: Юлія МЕЛЬНИК