Краєзнавець з Тернопільщини розповів про палац, браму та брички (фото)
Цікаву історію оприлюднив у своєму дописі краєзнавець з Тернопільщини Андрій Капуста.
Він, зокрема, пише, що палац в Струсові вже дві сотні років приховує за своїми стінами безліч таємниць. Окремі з них дивують, окремі вражають. Є ще й такі, що шокують.
А ще є палацові таємниці, які, буквально, лежать під ногами. В цьому випадку достатньо лише нагнутись і...
- Так от, виявляється, що в «теплому» коридорі, котрий з'єднує палацовий житловий комплекс із господарськими будівлями, в часи проживання тут Лянцкоронських та Баворовських, було облаштовано проїзд для брички або карети. Тільки не думайте, що власники маєтку ходили «теплим» коридором на кухню їсти. Ним послуговувалась прислуга аби оперативно доставляти наїдки до головного залу за будь-якої погоди, - йдеться у дописі.
Проте, в кінці 19 ст. браму, яка перетинала коридор, було замуровано. Але її існування виказують два кам'яні обмеження для коліс, влаштовані з боку парку на рівні землі. З боку парадного подвір'я їх немає, а, можливо, ніколи і не було. Але з боку парку обмеження залишились - чи то будівельникам було ліньки їх руйнувати, чи то таким був наказ власників палацу.
Такі обмеження для коліс карет, бричок чи возів були розповсюджені по усій Європі. Для прикладу, в Микулинецькій громаді такі обмеження можна роздивитись у замурованій південній брамі Микулинецького замку. Кого цікавлять подробиці, загляньте СЮДИ.
Ці кам'яні виступи мали функціональне призначення - так як коні були, зазвичай, вужчі від брички, то якщо вони в'їжджали не по центрі неширокої брами, то колеса врізались в стіну. Такі «аварії» призводили до пошкодження стін і транспортних засобів. Інша річ обмеження для коліс - завдяки округлій формі, яка була винесена в напрямку брами - колеса, налітаючи на них, скочувались у потрібному напрямку. Просто, дешево і сердито.
Через цю браму вів шлях, який прямував через місток над Серетом, котрим власники палацу користувались аби відвідувати богослужіння в костелі Св. Станіслава. Під костел було переобладнано церкву василіанського монастиря, який був закритий австрійською владою ще в 1788 році. Цей храм «працював» як костел до 1893 року, коли в наслідок пожежі він повністю вигорів. А ще в цьому храмі була усипальниця графів Баворовських.
Крім цього, на тому боці річки була збудована оранжерея. Її з часом перебудували так, що потім у ній давали театральні вистави для мешканців містечка.
А як же ж виглядав палац в цей час? А досить шикарно. До його входу вела каштанова алея. Перед бічною терасою на газоні був сонячний годинник. З тильного боку теж був газон. Житлових приміщень в палаці було 36, в деяких залах були рами вікон з ясеню, з інкрустацією рожевого дерева, як і крісла, столи, шафи, ліжка. Була і більярдна кімната. В центрі планування першого поверху був великий салон, від якого тягнулися репрезентаційні кімнати. Другий поверх був виключно житловим. В його правому крилі розташовувалась домова каплиця, при цьому доступ до неї мали лише господарі маєтку. Але, це вже інша історія...
Фото з допису
