Ярослав Сидорчук живе у селі під Бережанами і близько двох років захоплюється вирощуванням рослин. І це не якісь там огірки-бараболі, а екзотична зеленина. Більшість — а зараз їх близько тисячі одиниць — він виростив із насіння власноруч.

 «Я фактично став невиїзним», — сміється Ярослав і розповідає, що доглядає за рослинами практично весь свій вільний час. Ми поговорили з ним навіщо заморочуватись і вирощувати рослини з насіння, про екстремальні смаки, і те, чому догляд за зелениною — справа не для кожного.

ТЕНДІТНІ СІЯНЦІ

— Ярославе, з того, що бачила на сторінці Фейсбуку, у вас росте купа всього екзотичного. Розкажіть, відколи ви зацікавилися вирощуванням?

— Якщо заходити здалеку, то, мабуть, першими рослинами, які я посадив, були кактуси і тоді мені було років зо п’ять. У шкільному віці до кактусів додалися фіалки. Потім лише доглядав кімнатні рослини. По тривалій паузі, аж у двадцять вісім років, я вирощував томати «Черрі». А після захоплення садами та садками Англії взявся за декоративні дерева й кущі — чомусь здалося, що мало того всього розмаїття у нас. А ще у мене є звичка зберігати насіння від вжитих плодів, аби потім його запорпати у випадковому вазоні.

— Чим саме вирощування приваблює вас?

— На це запитання дати точну та вичерпну відповідь насправді важко. Бо, якщо задумуюся над цим, то до кінця не розумію свого зачарування. Точно можу сказати, що в мені живе збирач-колекціонер, а іноді несамовитий стяжатель. Оскільки переважну більшість рослин виростив із насіння, то це ще й неабиякий виклик, бо, як виявилося, просто закопати насіння у землю не достатньо для того, щоби з нього щось гарантовано виросло. І насамкінець — це заняття нескінченне, бо рослин є дуже багато та різних.

— Який зараз кількісно-видовий склад вашого городу?

— Сіянці — рослини, вирощені з насіння, дуже тендітні на перших порах, вони потребують догляду та уваги, як малі діти. Вони дуже легко гинуть, якщо їх одразу висадити у відкритий ґрунт. Тому зазвичай після розсаджування їх дорощують у шкілках чи контейнерах один-три роки, а вже тоді висаджують на постійне місце. Я обрав варіант із контейнерами, бо вони не потребують дуже багато місця, щоправда, потрібно мати, де їх тримати взимку.

Минулої осені для експерименту висадив на городі один-два саджанці кожного виду, яких мав достатню кількість. Хотів дізнатися, як зимують маловідомі мені рослини. Щодо городини, яка росте на грядках, то це пасльонові (помідори, тзимбало, сараха, санбері, тамарилло, фізаліс, годжі), момордика, кивано, корейська диня, базилік, спаржа, чуфа, арахіс. Багато не саджу, бо важко всьому давати раду. Щодо кількісно-видового складу, то можу орієнтовно сказати: всіх рослин близько тисячі, а видів і сортів не більше сотні. Точним підрахунком не займався. Хоча за освітою я бухгалтер і маю звичку вести облік, але на це потрібен час, а його постійно бракує.

ФІОЛЕТОВЕ ВАРЕННЯ ІЗ САНБЕРІ

— Розкажіть про кілька особливих екземплярів.

— Ще донедавна для мене дуже особливими були магнолії. Та за два роки я переконався, що виростити їх із насіння не так уже й складно. Зараз маю їх понад п’ятдесят штук різних видів. Ростуть не надто швидко, зацвітуть взагалі майже за десять років. Але ці древні квіткові рослини зачаровують, особливо під час цвітіння.

Два роки тому, коли шукав інформацію про дерева, які швидко зростають, дізнався про павловнію. Дістати насіння було не важко, проте з першого разу виростити її не вдалось. Та я не здався і за третім разом отримав кілька десятків сіянців. Швидкість росту мене не здивувала, аж засумнівався, чи правду пишуть. Але якщо все правильно зробити, то павловнія вражає — саджанці швидко набирають сили й маси, коли отримують багато світла й вологи. Коренева система стрімко заповнює простір контейнера, тому він стає стримуючим фактором росту — таке деревце можна садити одразу у відкритий ґрунт.

— Що зараз плодоносить на вашій ділянці й що такого, що виділяється кольорами-смаком?

— Плодів із кущів і тим більше з дерев доводиться чекати кілька років, а більшість моїх саджанців має лише рік-півтора. Зараз плодоносить лише городина на грядках і суниці.

Цього року кольором плодів потішив паслін чорний —  висадив його рідкісну форму, що має оранжеві плоди. А минулого здивували плоди санбері — чорні плоди виявилися фіолетовими всередині. Їхній непримітний смак після кулінарної обробки стає цікавішим — із них приготували повидло незабутнього фіолетового кольору із незвичним смаком. Було чим пригостити друзів, які завітали у гості. Цього року, звісно, знову посадив санбері, тепер зі свого насіння.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА РОСЛИНИ

— Чим особливе вирощування з насіння? Що вас більше цікавить — процес чи результат?

— Дозволю трохи скепсису. У наш час, коли продається все, що завгодно, простіше купити рослину та не заморочуватися. Але коли потрібно багато рослин і/або є час та натхнення, то є люди, які вирощують рослини із насіння. (Ще швидкий вегетативний спосіб, але сіянці довше живуть) Крім того, насіння простіше пересилати на відстані, ніж рослини. Плюс вирощувати рослину з насіння дешевше, ніж із саджанця, якщо не враховувати фактор часу. Тому я обрав насіннєвий спосіб розмноження рослин і переважна більшість моїх саджанців — сіянці.

Процес вирощування потребує ретельності та уваги до деталей. Саме уважність і спостережливість дозволяють подолати брак інформації про конкретну рослину та буквально вгадати, що їй потрібно для росту й розвитку. Це заняття, мабуть, ідеально підходить для мого типу особистості.

Щодо результату вирощування, то він є винагородою за старання. Але тут справа не закінчується. Рослина для повноцінного розвитку та розкриття всіх своїх особливостей (декоративність, плодоношення) вимагає постійного догляду: поливу та підживлення у контейнері, посадки. Якщо діяти за принципом посадив і забув, то виживають лише автохтони, які нічого особливого не покажуть. Іноді я передаю піклування про саджанець іншим людям і власноруч висаджую рослину на новій ділянці.

— Скільки часу приділяєте догляду за зелениною?

— Для догляду за городиною та всіма іншими рослинами приділяю весь можливий час, із того, що належить мені, бо коли є сім’я та дитина, то весь час тобі не належить.

— Які рослини потребують особливого догляду? 

— Якогось аж такого особливого догляду нема. Але все має бути своєчасно. Відповідні температура, вологість, освітленість особливо важливі для сходів. Далі полив і живлення. Але коли у тебе кілька сотень рослин, то полив займає тривалий час. Поливати рослини треба зранку або ввечері, надто ж не можна пропустити його в спеку. Так я фактично став невиїзним — не можу надовго відлучатися із дому. Доручати рослини іншим людям не люблю, крім того, догляд за рослинами — це заняття не для кожного. Не раз було, що за час відсутності втрачав кілька саджанців від пересушування або переливу. У цій справі таке, що день поливаю, три не поливаю не пройде, особливо у спеку. Не люблю, коли пропадає результат праці. Та й рослини — це живі організми, за які ти несеш відповідальність.

АВОКАДО, МАНГО, ФЕЙХОА, ОПУНЦІЯ…

— Серед того, що ви вирощуєте, багато екзотичного, чим подобається саме така зеленина?

— Якщо мова про городину, то люблю пробувати щось нове. Більшість людей із пасльонових знають лише картоплю, томати і перець. А це так одноманітно й нецікаво.

— Як обираєте рослини для вирощування?

— Рослина має бути декоративною або їстівною. А ще краще, коли і те, й інше (для прикладу ірга чи дерен китайський  Cornus kousa chinensis). Якщо не із нашого ареалу, то ще має бути зимостійкою, мусить надійно розмножуватися насінням (є рослини, які мають переважно стерильне насіння — Franklinia alatamaha).

— Вас більше цікавить естетична чи практична сторона зеленого господарства.

— Я за комплексні рішення. Плюс тепер, коли рослин стає забагато для себе та дарування, напрошується монетизація цього заняття.

— У себе на сторінці ви писали: «Коли смакуєте якісь екзотичні плоди, то не викидайте насіння. Насіння із плоду опунції почало сходити». З вашого досвіду — що легко виростити, а за ким доведеться особливо ретельно доглядати?

— Опунція зійшла без проблем. Але через всеохопність і брак часу я її не догледів, вчасно не розсадив, тому залишився один кактус. Така ж доля спіткала й лічі. Краще пішла справа із лимоном, кумкватом, фейхоа, карамболою, авокадо та манго — вони живі та зелені. Але це просто для забави, бо плодів із них довго не буде, якщо не прищепити культурними сортами.

Загалом, якщо плоди були зрілі, то їхнє насіння добре сходить. Правда, рослинам родом із тропіків важко забезпечити всі умови без теплиці, особливо взимку.

— Ще прочитала, що ви куштували ягоди тиса ягідного, чия деревина отруйна. Розкажіть про екстремальне смакування плодів.

— У тиса всі частини рослини отруйні. Їстівний лише рожевуватий м’якуш ягід, але коли спробувати його покуштувати, то є небезпека й кісточку ковтнути із розгону, тому краще відділяти її спочатку, а потім куштувати. Я так і робив, бо збирав насіння тиса.

Ще з певним острахом перші рази куштую плоди різних нових пасльонових, але лише з тих рослин, які виростив із купленого насіння — якщо продавці недобросовісні, то насіння легко підмінити чи просто наплутати. Мене двічі так обманювали, проте рослини були не отруйні, просто виростало не те, на що очікував.

— А ще про несподіваніші смаки, котрі вам траплялись

— Минулого року садив суничний фізаліс — у нього був  досить цікавий смак. Дивний смак у грибної трави. Зі смаками екзотичних рослин така справа, що часто опис не відповідає дійсності — в Інтернеті багато неправдивої інформації у цьому плані.

— Чи є ті рослини, котрі вперто не бажають жити й розмножуватись під Бережанами?

— Так, звичайно. Деякі рослини добре сходять, але далі не бажають із нами залишатися (для прикладу сасафрас Sassafras albidum). Інші із десяти насінин дають один сіянець (ксантоцерас, хіонантус, стиракс японський).

— Яку зеленину хочете висадити наступного року?

— Планую висіяти рештки насіння залишеного про запас, насіння, яке заготовлю у Тернополі (багряник японський, тюльпанове дерево, катальпа, гібіскус, рожева акація, стафілея). Ще продовжу висаджувати у відкритий ґрунт саджанці, які достатньо підростуть. А ті рослини, яких дуже хочеться, придбаю, щоби потішити колекціонера у собі.

Анна Золотнюк

Фото надані Ярославом Сидорчуком