Щороку 21 березня по всьому світу святкують день лялькарів, акторів-ляльководів та всіх працівників лялькових театрів. Про свій шлях до ляльки і натхнення розповіла Терену кременецька лялькарка Олена Локатир. 

Її історія з ляльками розпочалася ще 10 років тому, саме тоді й з’явилась перша робота. 

Це був подарунок для моєї хрещеної мами на 8 березня. Я хотіла подарувати щось оригінальне, а не просто квіти чи шоколад. На той момент вже цікавилася ляльками, стежила за іншими майстрами. Тоді мені подобались ляльки-тільди. І я й пошила таку ляльку з матеріалів, що в мене були, адже я займалась пошиттям одягу, - розповіла Олена. 

У дитинстві шила одяг лялькам

Вона з дитинства цікавилася мистецтвом виготовлення м'якої іграшки, створювала власні дизайни одягу для своєї ляльки. 

Мама віддавала мені непотрібний одяг і я також обшивала ляльок своїх сусідок, - розповідає майстриня. 

Олена Локатир з дитинства захоплювалася пошиттям одягу для ляльок

Згодом жінка почала шити вбрання для ляльок своїх трьох доньок. 

Шість років тому я пішла в декрет з четвертою дитиною і почала більш поглиблено вивчати це мистецтво, розповідати про те, чим захоплююсь, тоді й поїхала в Київ  на виставку “Модна лялька”, - пригадує Олена.

На той час займалась текстильними ляльками, а на виставці була вражена тим наскільки це мистецтво є широким, скільки є технік і майстрів.

Це мене просто шокувало і я захотіла спробувати відтворити таке саме. І тому на наступну виставку через пів року поїхала вже з ціллю знайти собі вчителя і знайшла Оксану Сальнікову. Через кілька місяців я вже була у неї на майстер-класі саме по інтер’єрно-скульптурній ляльці, - розповідає лялькарка.

Найголовніше – щоб був ескіз 

Жінка описує процес створення ляльки. Перед тим може взяти за основу дитячу фотографію чи інші зображення. Далі створює каркас, ліпить голову, руки, ноги. Потім працює над основою тіла ляльки і підбирає сукню чи костюм та пропрацьовує весь образ. У самому кінці можна працювати вже над підставкою.

Найголовніше – шоб з самого початку був ескіз. Варто все продумати або намалювати, щоб далі рухатись до результату. Проте все в процесі звісно може змінюватись кілька разів.

На творчість майстриню надихають друзі, діти, природа

Після повномасштабного вторгнення майстриня дещо змінила стиль своїх ляльок. Раніше вона працювала в більш вінтажному та європейському стилі, а зараз хочеться робити ляльки в українському стилі.

Наприклад, маю бажання відтворювати ляльки в українських стародавніх костюмах. І коли почали вимикати світло, а для виготовлення ляльок без нього не обійтися, було важко і тоді я придумала нові ляльки, їх називаю їх схожими на мотанки. За основу взята мотанка, але з ліпленим личком. У мене їх є поки шість, - говорить Олена Локатир. 

На даний час вона працює над лялькою на тему “Боже, як болить”. У неї жінка перенесла увесь свій біль та хвилювання у час війни. Представити цю роботу планує якраз у День лялькаря. 

Творити на початку повномасштабного вторгнення я не могла, тоді з дітьми виїхала у Польщу, де 12 квітня народила ще одну донечку. Творити змогла аж влітку, коли мені передали хоч якісь матеріали. І, до речі, ляльки, які я хочу представити 21 березня, почала робити ще в Польщі, а закінчую вже дома, - розповідає жінка. 

Надихають діти, друзі, природа

Із портретних ляльок улюблена робота майстрині - це «Катерина» за однойменною поемою Шевченка.

Також я робила ляльку-Лесю Українку, створювала ляльку-королеву Бону, в честь якої назвали гору у Кременці. Такі роботи я переважно залишаю собі. Для продажу пропоную більше інтер‘єрні ляльки для дому, кафе або дитячої кімнати, - зазначає Олена Локатир. 

Ще була лялька “Стефанія”, яка присвячена не лише гурту “Калуш” і його перемозі на “Євробаченні”, а й тісно зв’язана з сім‘єю майстрині, адже п‘яту доньку назвали Стефанія. 

Лялька королева Бона

До слова, Олена Локатир - організаторка виставки “Лялькове диво", яка минулого року проходила втретє у Кременці.

Майстриню надихають інші лялькарі, діти, друзі, природа. Вона дуже любить спостерігати й за художниками, ілюстраторами, кондитерами.

Мене надихають люди, які створюють щось своїми руками, я горджусь тим, що незважаючи на всі події в країні, люди далі щось творять, - каже жінка. 

Олена об‘єднується з кременецькими лялькарками і до свята 21 березня покажуть свої роботи у Кременці, які згодом планують представити у різних містах України.

Сама ж Олена Локатир планує далі розвиватися і хоче навчитися робити шарнірну ляльку та представляти свої роботи і в Україні, так і закордоном.

Авторка: Ольга Касько

Фото з інстаграм-сторінки Олени Локатир