У деякі кам’яниці приходиш із одними намірами, а реалізовуєш інші. В цей будинок на бульварі Тараса Шевченка головне прийшла, щоби огледіти балясини та скління сходового майданчика.

У результаті ж дивилась на кахлю. А коли конкретно, на ту, котрою викладений простір біля дверей зі сторони вулиці Камінної. Плитки тут багато, викладена вона хаотично, й зрозуміло, це післявоєнне переоблаштування.

Чим цікава така кахлева клаптиковість? По-перше, показує, які плитки були у довоєнному Тернополі (до речі, частину тут побачила вперше), по-друге, є своєрідним документом часу й демонструє практики «залатування дір» у повоєнному просторі.

Анна Золотнюк

Фото авторки