Мощі більш як 120 угодників Божих у лісі на Тернопільщині оберігає давній скит (фотоблог)

Минає 115 років з часу побудови Свято-Духівського скиту, що біля Почаєва.

Місцина тут – особлива… Відчути усю її велич і якусь особливу благодать, здається, можна навіть здалеку. Ось гляньте на це фото, зроблене мною із Почаївської гори. Від побаченого перехоплює подих, просто хочеться дивитися вдалину, милуючись цією божественною картиною, зримо відчути миттєвість, коли народжується день…

Там, на горизонті, у хвилях туману видно контури храму. Це - Свято-Духівський скит, одне із святих місць Тернопільщини, до якого прагнуть потрапити звідусіль паломники. Колись тут була маленька капличка, а в тринадцятому столітті ченці збудували монастир із друкарнею та богословською школою. Згодом, у 1901 році на місці древньої обителі було закладено теперішній скит в ім'я Святого Духа. Височить він серед вікових дерев-велетнів, біля лісового озера. Вірян, що йдуть сюди, зустрічає вратарна церква Онуфрія Великого. Поруч – Свято-Духівська церква, ще далі – церква в ім'я Всіх Святих. А внизу, під церквицею, розташована зимова церква в ім'я преподобного Серафима Саровського. Мало хто знає про те, що у Свято-Духівському Скиті зберігаються часточки мощей більш як ста двадцяти угодників Божих! Є тут і рідкісний 100-метровий монастирський колодязь з цілющою водою. А ще кожного дня, о 17-й годині ось вже упродовж 115 років подає голос чудотворний дзвін. О, то треба почути, ті звукові хвилі, що ллються із середини цього величного бронзового дива! Його передзвін підхоплюють менші, молодші дзвони, додаючи сили тим, хто стоїть біля них, чи слухає неповторні звуки, що линуть, здається, із небес…