На Тернопіллі живе пряникова фея (фоторепортаж)
Оксана Кравець із невеличкого затишного Зборова, мама двох діток та економіст за освітою, за три роки зуміла опанувати десятки технік випікання та оздоблення імбирних пряників і стати однією з кращих майстринь України у цій сфері.
Сьогодні з тіста і глазурі пані Оксана виготовляє справжні витвори мистецтва, її навіть кличуть працювати за кордон, а вона мріє про музей пряників на рідній Тернопільщині та не уявляє свого життя за межами своєї маленької батьківщини, пише nday.
Мед, 11 видів прянощів і жменька любові
В оселі пані Оксани завжди пахне святом. П’янкий медово-імбирний аромат ще зранку заповнює всі закутки будинку. Жінка вранці замішує тісто, розкачує тісто і випікає пряники. У цьому їй допомагає вся родина. А ось розмальовує їх, зазвичай, вночі. Це особливий творчий процес, який потребує спокою і гармонії. Зізнається, любов до виготовлення пряників з’явилася одразу. Спробувала пекти й зрозуміла: це – її.
– Мене настільки захопила ця справа, що зараз не уявляю, як би могла займатися чимось іншим, – каже пані Оксана. – Інколи робота набридає людям – мені ж – навпаки. Щоразу цікаво пробувати щось нове, вчитися, вдосконалюватися.
Пані Оксана багато експериментувала із рецептами тіста, прянощами, техніками оздоблення допоки віднайшла ідеальне співвідношення інгредієнтів. Тож у її арсеналі – кілька рецептів тіста на різні смаки. Вона додає у випічку 11 видів прянощів та приправ, а також багато меду, тому смак пряників насичений, а зберігаються вони до шести місяців. Та, найважливіше, переконана жінка – виготовляти пряники з гарним настроєм та вкладати у них часточку своєї душі.
Перші роботи майстриня згадує з любов’ю – це були найпростіші казкові герої, новорічні ялиночки. Але вони надзвичайно дорогі серцю.
Сьогодні ж пряники пані Оксани – це маленькі шедеври. На них вона створює вишукані орнаменти і навіть картини.
– Багато моїх пряників розмальовані у вінтажному стилі. Це один з моїх найулюбленіших, – розповідає жінка. – Для нього характерні ніжні пастельні тони, квіти у вазах, мереживо. Також дуже люблю розмальовувати пряники на дитячу тематику, адже малеча – це найкращі і найщиріші критики. Побачиш їхні щасливі очі і хочеться творити далі.
Сюжети для оздоблення випічки майстриня черпає звідусіль. Це і побут, і сім’я, і прогулянки рідним Зборовом, мандрівки Україною.
– Своєю роботою я хочу показати людям, що мистецтво може бути різним. Адже можна малювати на полотні, ліпити скульптури з глини, а можна творити мистецтво з тіста і глазурі, – додає жінка.
У її планах – опанувати петриківський розпис та навчитися малювати на пряниках портрети людей.
Історія сягає Київської Русі
До зустрічі з пані Оксаною я навіть не уявляла, що пряники, техніка їх розпису є частиною культурного надбання багатьох країн світу. З’явилися вони у Німеччині. Однак сьогодні найпоширеніші у Чехії і саме майстрині цієї країни найвідоміші у світі.
– У них це звичайний пряник, покритий білою глазур’ю, але його дуже цінують. В Угорщині пряники розписують у техніці калачай – це їх національна вишивка, яку використовують для декору випічки. У Росії також поширені пряники. У різних регіонах їх називають: козулі, архангельські, тульські. Випікали пряники і в Київській Русі, – розповідає майстриня. – За переказами, у багатих родинах був цікавий звичай – коли народжувалася дівчинка, збиралися господині, бабки-повитухи і пекли пряники. Над тістом проводили спеціальний обряд. Коли медяники випікали, їх складали у спеціальні дерев’яні скрині і не відкривали їх доти, поки дівчина не виходила заміж. На весіллі, коли церемонія добігала кінця, скриню відкривали і пряники роздавали гостям. Тож, як бачимо, така випічка могла зберігатися роками.
А ще в Україні у давнину існував звичай пекти великий медяник, який давали дівчині як придане. Для того, щоб його довезти до дому нареченого, запрягали двох волів і возом везли у нову домівку.
Мрія про музей пряників
Пані Оксана не планує зупинятися на досягнутому – вона постійно вчиться і вдосконалюється. Хоча пряникове мистецтво в Україні не дуже розвинене, намагається переймати закордонний досвід та творити щось своє.
– У більшості пряники асоціюються з купленими у магазині. Відтак майстринь-професіоналів, які мають свій стиль, дуже мало, – каже жінка. – В Україні їх всього троє. Хоча печуть пряники багато кондитерів, але вони, зазвичай, працюють в якійсь одній техніці. Та в останні роки ця сфера стрімко розвивається, а вироби українок високо оцінюють за кордоном.
Оксана Кравець часто виготовляє пряники у подарунок. Кожна її робота – ексклюзивна. Майстриня створює і пряникові картини, і будиночки, і вітальні листівки. На Різдво вдома навіть ялинку одягає в іграшки з пряників.
Хоча жінка зізнається, найголовнішого пряника свого життя вона ще не зробила, тому постійно ставить перед собою нові цілі.
– Моя маленька мрія – влаштувати персональну виставку пряників, – каже Оксана Кравець. – А велика мрія – створити музей пряника, адже поки що такого в Україні немає. Хоча ще в Київській Русі випікали пряники з житнього та пшеничного борошна, а замість прянощів, які були недоступні, додавали ароматні коріння трав.
Навчитися може кожен!
Оксана Кравець радить господиням обов’язково спробувати спекти пряники та потішити своїх рідних смачними солодощами. А, можливо, віднайти своє покликання.
– Головне, не бійтеся та не лінуйтеся працювати над собою, – додає вона. – А ще – робіть усе з любов’ю і тоді у вас все вийде.
Оксана Кравець поділилася одним із своїх рецептів.
Медові пряники
Потрібно: 2 яйця, 100 г цукру, 50 г масла, 100 г меду, 0,5 ч. л. соди, 1,5 скл. борошна, спеції до смаку.
Для глазурі: 1 білок, 200 г пудри, харчові барвники за бажанням.
Приготування: спершу збити яйця з цукром, тоді додати решту інгредієнтів. Замісити тісто, розкачати, витиснути формами. Бляшку посипати мукою, викласти тісто і пекти в духовці 10-15 хвилин при температурі 180°.
Витягнути, остудити. Збити білок із цукровою пудрою, за потреби додати барвники і розмалювати ласощі.
