На Тернопільщині донька поета, якого на крижині занесло у Баренцове море, передала до музею батьків архів (фото)
На черговому засіданні фондово-закупівельної комісії Тернопільського обласного краєзнавчого музею на постійне збереження прийнято унікальні експонати, що мають меморіальну, художню та історичну цінність.
Як повідомляється, особливої уваги заслуговують матеріали із родинного архіву Василя Ярмуша - українського поета, прозаїка, культурно-громадського діяча.
Їх передала до музею донька Мирослава Ярмуш.
- Цікавими є рукописи та машинописи віршів із власноручними підписами поета, його світлини, особисті документи та поетичні збірки. Цінним внеском у художню збірку стали графічні роботи, подаровані заслуженим художником України Ярославом Омеляном. Вражають трагізмом та драматичністю начерки із серії «Сибірські замальовки», написані під час заслання художника в Іркутську область (нині Російська Федерація) в 1950-1959 рр, - йдеться у повідомленні.
Також етнографічна музейна колекція поповнилася вишитими виробами, що виконані рідкісною технікою художнього набивання на тканині («килимова вишивка»).
Довідково. Український поет і прозаїк Василь Ярмуш народився 1940 р. в с. Острів, нині Тернопільського район.
Перші публікації були у районній газеті в Микулинцях – перші творчі радості. У 1954 – 60 рр. перебував на дійсній військовій службі на Крайній Півночі. В грудні 1959-го Василя і його трьох товаришів понесло на крижині у Баренцове море. Обмерзлих, виснажених, напів живих, їх підібрав вертоліт. Потім був госпіталь, боротьба за життя… Сильне переохолодження організму не минуло безслідно.
Коли хвороба відступила, Василь почав працювати на цукровому заводі “Поділля”, а згодом – завідувачем клубу в родинному селі. Вступив на заочне відділення факультету журналістики Львівського держуніверситету ім. І. Франка. Підготував збірки поезій “Казка про тебе” (1972) та “Граніт і полум’я” (1977). Для дітей уклав книжечку своїх віршів “Над Серетом”, до якої увійшло 15 поезій. До творчого доробку Василя Ярмуша також належать драматична поема “Соломія Крушельницька” і прозовий твір “Олесина любов”.
Закінчивши університет, В. Ярмуш працював позаштатним кореспондентом обласної молодіжної газети “Ровесник”, друкував свої твори тут і на сторінках “Вільного життя” та інших видань. Мріяв написати ґрунтовні літературні полотна про академіка Володимира Гнатюка та Нову Землю, на якій проходив нелегку військову службу.
У 1960-х роках зазнав переслідувань органів КДБ за прогресивні погляди, а також цькування з боку місцевої влади. Часто перебував у Денисові в рідної сестри Богдани, підтримував щиру дружбу з письменницею Іванною Блажкевич, листувався з нею і присвятив їй кілька віршів.
21 вересня 1976 року В. Ярмуш пішов із життя. Лише півроку не дочекався виходу збірки “Граніт і полум’я”.
Фото з допису
