На Тернопільщині мирно вжилися і лавра, і космічна експозиція (фото)
12 квітня – Міжнародний день польоту людини у космос.
Містечко Почаїв на Тернопільщині відоме, передусім, Свято-Успенською лаврою, монастирем, який ось уже майже 500 років знаний у православному світі як місце багатотисячних паломництв прочан з усіх усюд. Золотоверхі собори, здійнявши у небо свої куполи, мелодійними передзвонами щодня скликають до святої обителі віруючих на молитву.
А за кількасот метрів від лаври є ще одна особлива споруда, якої немає більше ніде, принаймні у Західній Україні, це точно, будівля, частина якої у певній мірі теж стосується неба, зрештою, місця і ролі людини у пізнанні Всесвіту. Йдеться про Почаївський історико-художній музей, зокрема, про його космічну експозицію в окремому залі «Людина і космос».
Напередодні Міжнародного дня польоту людини у космос кореспондент Укрінформу побував у цьому, щойно відреставрованому залі, який розкриває перед допитливими відвідувачами багато цікавого про космос і тих, хто там вже побував.
Як радянська влада створювала альтернативу …Почаївській лаврі
Згадую, як ще десь усередині 70-х мені вперше довелося відвідати музей у Почаєві. Разом із кореспондентом журналів «Людина і світ» та «Наука и религия» тоді розглядали експонати кімнат, названих «Музеєм атеїзму». Зрозуміло, що такий заклад у Почаєві з’явився зовсім не випадково. Це була така собі альтернатива культовій споруді, що височіла на Почаївській горі. Адже музей був елементом «контрпропаганди». Мовляв, так, є лавра, куди ходять темні, забиті бабці, а ось тут, в музеї кожна річ вам розкаже, що у космосі були космонавти і нікого там не бачили. Принаймні, Того, кому моляться віруючі... І їздили сюди цілі делегації на чолі з парторгами із тернопільської глибинки, й урочисто звучали піонерські марші, і одухотворено-піднесено заходили сюди із своїми однодумцями комсомольські ватажки для проведення «заходів із морально-патріотичного виховання» молоді, виходячи з рішень чергового з’ізду КПРС. А для того, щоб такі «заходи» були переконливіші, і молоді, і вже підтоптані агітатори та пропагандисти вели свої профілактично-пізнавальні бесіди на теми «Бога, науки і людини» на тлі вражаючих космічних експонатів, якими не міг похвалитися жоден провінційний музей. Не знаю, чи когось зуміли переконати місцеві «контрпропагандисти» під час лекцій, лекторіїв, атеїстичних бесід та зустрічей у тому, що пора скинути полуду із своїх очей і не треба вірити у різні там релігійні міфи… Факти про це ніхто не наводить.
Натомість, залишилися у музеї досить цікаві, оригінальні експонати, які разом із доповненням останніх років вартують того, аби про них розповісти.
Крісло-катапульта та макети космічних кораблів
Багатолітній науковий співробітник Почаївського історико-художнього музею Ріта Квач розповідає, що цього року музею виповнюється 60, а перші експонати для космічної експозиції почали збирати ще у 80-ті роки минулого століття.
- Експозиція цього залу користується великою популярністю, - каже пані Ріта. - Особливо тут багато буває школярів. Їх цікавить усе: і модель земної кулі і справжнє амортизаційне крісло із космічного корабля, призначене для полегшення сприйняття космонавтом перенавантажень. Ось бачите, воно має спеціальний силовий каркас, амортизатори. Крісло у космічному апараті було встановлене під кутом 78 градусів. Такий кут оптимальний між лінією перевантажень та лінією спини. Тут же – макети космічних кораблів.
- Додам, що макети досить великих розмірів.
- Так, наприклад, перший штучний супутник відтворено у натуральну величину, кораблі «Восток», «Союз», «Прогрес», орбітальних станцій «Салют - 6» та «Мир» у масштабі 1:10, модель «Луноход – 2» лише удвічі менша за справжні розміри.
- Пані Ріто, я так розумію, що такі зразки виконані не в кустарних умовах, а з дотриманням абсолютної автентичності оригіналів. Кожен із цих виробів, напевно дороговартісний?
- Я скажу тільки одне, що у той час, як виготовлялися такі макети, їхня вартість сягала вартості легкового автомобіля, - коментує музейний працівник.
Одяг для космонавта: для тренування м’язів і виходу у відкритий космос
- В експозиції музею – різні скафандри, - розкажіть про них, - звертаюся до мого екскурсовода Ріти Квач.
- Дійсно ми маємо кілька таких оригінальних експонатів. Це, передусім, гідрозахисний костюм, легкий скафандр типу «Пінгвін», польотний скафандр льотчика-космонавта Володимира Ляхова.
- Це не макети?
- Ні, це все , кажу, оригінальні речі.
- Одна із них має дещо дивну назву – «Пінгвін»…
- Такий костюм-скафандр був спеціально сконструйований для додаткового навантаження тіла космонавта під час тривалого перебування у космосі. Усередині є спеціальні різнонаправлені гумки і щоб зробити той чи інший рух, космонавту треба було ці гумки із зусиллям розтягнути, тренуючи певні групи м’язів, що дуже необхідно в умовах невагомості. А ще - такий костюм використовують і на землі, в реабілітаційних медичних центрах, в яких космонавти чимось нагадують пінгвінів, тому й така назва.
- Поруч - скафандр із рукавчиками, взуттям.
- Так, це повний комплект скафандра, в якому створюється певний мікроклімат для космонавта. Трубки з дихальною сумішшю забезпечують нормальне дихання, а спеціальна система терморегуляції створює нормальну для тіла температуру. Скафандр, як і кабіна корабля, захищає від зниженого тиску, від випромінювань.
- Така собі автономна система життєдіялності.
- Саме так. Скафандр оснащений усім необхідним для життя як у самій кабіні так і за межами космічного корабля .До речі, я вже говорила, що маємо іменний скафандр космонавта Володимира Ляхова. Нагадаю, він три рази виходив у відкритий космос у скафандрі, спеціально зробленого на свинцевій основі задля захисту від радіації.
Що ж смакує у космосі?
- На окремому стенді – зразки «космічної їжі». Чим же харчуються астронавти?
- Зауважу, що під час перших польотів особливих вимог щодо харчування космонавтів не було. Тоді польоти тривали недовго і, головне, що вимагалося – забезпечити космонавта на цей невеликий період перебування у космосі оптимальною кількістю калорій і вітамінів. Тому їм видавалися спеціально розроблені туби з гомогенізованиими першими і другими стравами, соками.
- Але згодом ситуація змінилася?
- Так, для більш тривалого перебування у космосі потрібна їжа для космонавтів мала бути максимально живильною і корисною, зберігати певну консистенцію і довго не псуватися. Фахівці прийшли до висновку, якщо висококалорійну їжу заморожувати, а потім різко піддати сушінню за дуже високої температури, то такі харчі стають набагато легші за вагою, не втрачаючи при цьому поживних речовин.
- Саме така їжа і міститься в оцих тубах та пакетах?
- Так, їжа упаковується і в пластик, і в спеціальні алюмінієві баночки, тубуси. Принагідно зауважу, що вже багато років діє, затверджений фахівцями перелік продуктів для космонавтів, навіть вироблені спеціальні різноманітні меню із врахуванням особистісних смакових уподобань дослідників космосу.
У значках, живописі та мемуарах
- У залі космонавтики, крім великих макетів космічних апаратів, справжніх скафандрів та іншого космічного начиння, необхідного у космосі є і досить мініатюрні експонати – значки.
- І об’єднує їх одна тема – «Людина і космос». По суті, у цій колекції значків, яких тут близько півтисячі - майже вся історія космонавтики. Збирали їх упродовж не одного десятиліття, багато дарували нам, привозили з різних куточків світу. А перший значок датований 1957 роком.
- Окрім них, тут органічно вписалися художні твори.
- Сам зал розписала митець Валентина Сімащук, але ми маємо серію картин відомих художників. Серед них - твори Євгена Удіна, Ярослава Омеляна, інших митців. Є тут і гобелен ручної роботи, присвячений польоту радянсько-болгарського екіпажу Н. Рукавішнікова та Г. Іванова. Серед особливо цінних матеріалів – книжка з автографом першого українського космонавта Леоніда Каденюка, на жаль, нині покійного. Є тут і його спогади про підготовку до польоту космос і самий політ. Вже досягнуто домовленості про те, що у залі космонавтики матимемо зразок місячного грунту, придбаємо ще кілька макетів супутників, макет Місяця. Одним словом, з розвитком космонавтики наш музей поповнюватиметься новими, оригінальними експонатами, які розповідають про одвічну мрію людини – пізнати космос, - завершує свою невеличку екскурсію залом космонавтики науковий співробітник Почаївського музею Ріта Квач
Фото автора
