Наталія Грицишин: «Кожен наперсток — шедевр, маленька історія та трішки азарту» (фото)
Моя співрозмовниця — знана вишивальниця. Наталія Грицишин із Теребовлі опанувала понад сто швів і технік, найбільше їй подобаються питомо українські. Проте наша з нею нинішня бесіда не зовсім про вишивку, а про її атрибут — наперсток.
Їх пані Наталія збирає вже трохи більше як рік. Нині у колекції майстрині понад сто екземплярів. Вони з різних міст і місць, з різними малюнками та з різних матеріалів. Для чого пані Наталія колекціонує їх? Про це я поспілкувалась із нею.
Наталія Грицишин розповідає, що колекціонування наперстків досить популярне захоплення в рукодільному світі.
«Можливо, тому, що наперстки найбільше асоціюються з моїм улюбленим заняттям, я й почала їх збирати, хоча ніколи не використовую в роботі, — каже майстриня. — Якось в Інтернеті натрапила на статтю про нині покійну відому заслужену вишивальницю Віру Роїк, де розповідалось, що в неї була колекція з чотирьох сотень наперстків. З того часу це колекціонування мені не байдуже (сміється — А. З.). Коли подруга-вишивальниця з міста Ізюм, що на Харківщині, у соцмережі запропонувала мені наперсток у подарунок, я не відмовилась. Тоді не мала мети їх колекціонувати, але цей, перший, зачарував з першого погляду і стриматись від того, аби не поповнювати колекцію, вже було не можливо».
Колекційні наперстки, хоч і нагадують своїх утилітарних родичів, але є суто декоративними — їх не використовують для шиття.
«Кожен наперсток — шедевр, маленька історія та трішки азарту», — переконана колекціонерка.
Як приклад показує прикметні об’єкти зі своєї колекції — ось наперсток із Брюсселю, на якому встановлена мініатюрна копія відомого водограю «Хлопчик, котрий дзюрає», а той, що з німецького Фрайбунгу, виготовлений у вигляді пивного кухля. Цікава добірка з Лондона — на наперстках зображені символи столиці Туманного Альбіону — двоповерховий автобус, королівська корона, прапор. А буквально кілька днів тому збірка поповнилась ексклюзивним екземпляром — старовинним наперстком, який подарував майстрині троюрідний брат.
Загалом же найбільше у колекції Наталії Грицишин наперстків «географічних», тобто таких, на яких розміщені символи чи визначні місця. Саме це улюблена тематика моєї співрозмовниці. За ними можна вивчати географію — нині у колекції Наталії Грицищин є наперстки з Італії, Німеччини, Єгипту, Латвії, Швейцарії, Польщі… Найбільше до душі наперсток із зображенням Матері Божої у Фатімі, що в Португалії. До речі, у майстрині є мініколекції з наперстків різних країн — Англії, Німеччини, Австрії, України. Вона відзначає, що часом екземпляри, створені у різних державах, подібні між собою.
Запитую, як колекціонерці українські наперстки. Вона відзначає, що вони дещо більші за розміром і виготовлені з товстішої кераміки, ніж закордонні, а ще мають особливий шарм та національний колорит. У добірці Наталії Грицишин таких багато, але зібрані ще не всі обласні центри України, відзначає, що, на жаль, ще не кожне місто має такі сувеніри. А ось найбільше серед українських наперстків у колекції з Києва — на них зображені різноманітні прикметні місця столиці.
Дуже часто колекція поповнюється завдяки родичам та друзям.
«Знаю, багато з них спеціально не один день шукали мені подарунок», — каже, усміхаючись, співрозмовниця.
Зі своїх подорожей Наталія Грицишин часто привозить наперстки. Найбільш пам'ятні перші, придбані на відпочинку в Моринцях, батьківщині Тараса Шевченка.
«Тішусь, як мала дитина кожному екземпляру до своєї колекції, — пояснює співрозмовниця. — Найбільше у збиранні наперстків мені дорогі емоції та спогади, які пов’язані з ними. Ті миті, коли купувала їх чи отримувала в подарунок».
Анна Золотнюк
Фото надані Наталією Грицишин
