Старовинному храму Тернополя – церкві Різдва Христового цього року виповнюється 408 літ з часу побудови.

   Цей старовинний храм із оригінальною архітектурою ще називають «середньою церквою», з огляду на те, що вона розташована у середмісті Тернополя.

   - Храм – найдавніша сакральна споруда обласного центру,- розповідає дослідник історії Тернополя, завідуючий відділом давньої історії Тернопільського обласного краєзнавчого музею Олег Гаврилюк.

- Пане Олеже, розкажіть про історію побудови цієї церкви.

- Спочатку у другій половині ХVI ст. у Тернополі була побудована дерев’яна православна церква «Рождества Христова», яка вперше згадується у 1570 році. Ця ж дата, щодо соборної церкви Різдва Христового, наводиться і на початку привілею польського королевича Якуба Людвіка від 13 травня 1743 року. У ньому подається текст грамоти князя Костянтина Острозького, датований 4 вересням 1593 року.

З документу дізнаємося, що при церкві Різдва Христового були священик, диякон, дяки, проскурниці. При чому, священик соборної церкви виконував одночасно обов’язки духовного намісника, тобто мав у своєму підпорядкуванні інших як тернопільських, так і священиків з сіл тернопільської округи. Поруч біля церкви знаходився попівський і дияконський дім, школа, шпиталь для убогих. Завідувати справами шпиталю, а також дияконом, дяком і проскурницями мали вісім тернопільських мужів православної віри.

   Грамотою від 1593 року князь Костянтин  Острозький збільшив кількість опікунсько-дорадчої ради при соборній церкві до десяти осіб. Зауважу, що князь на вічні часи звільнив від усіх міських і замкових податків як «самого попа, диякона і інших слуг церковних».

- Це все, я так розумію, передісторія будови храму, який стоїть у центрі Тернополя?

  - Так. І можна досить точно локалізувати місце, де знаходилася первинна дерев’яна соборна церква. У церковних записках, які велися при згаданій церкві, зазначено, що «при старожитной церквы деревяной, зъ боку отъ полудневой стороны» збудували нову кам’яну.

  - Таким чином, первинна дерев’яна церква розташовувалася північніше сучасної, тобто на нинішній проїзній частині вулиці Руської?

- Саме так. Назву ще деякі факти. Скажу, що серед відомих європейських персон православного церковного кліру кінця ХVI століття Тернопіль був удостоєний честі відвідання у 1589 році константинопольським патріархом Ієремією ІІ. 5 травня 1572 року він був зведений на патріарший престол, користувався великою популярністю і авторитетом серед православних християн. Одночасно у місті відбувся православний Собор, на якому патріарх, за твердженням о. Петра Білинського, «потвердивъ свою давнійшу волю о заведенню братствъ». Відомий дослідник минулого Галичини Денис Зубрицький зазначав, що «вчитель цих мов боронив грецькою мовою перед патріархом на суді в Тернополі 1589 року справу брацтва». Під час перебування у місті Ієремія ІІ відправив службу в церкві Різдва Христового, спілкувався з духовенством і церковними братчиками. У якості перекладача виступав Кирило Транквіліон-Ставровецький. – автор книги «Зерцало Богословія», виданої у Почаєві 1618 року. Тоді ж Єремія затвердив статут і свободи «Рождественського братства церковного».

- Дослідниця історії Тернополя Любомира Бойцун свого часу писала, що у грамоті Костянтина Острозького згадується, що він, як власник Тернополя, надав у 1570 році два лани поля на витрати церкви і шпиталю.

- Це дійсно так. «Лан» дорівнював 30 морґам (морґ сягав майже 0.6 га). Цим наділом повинно було розпоряджатися братство, до якого входив і власник міста. Але ймовірно, під час татарського нападу 1589 року, або дещо пізніше, церква згоріла чи була сильно пошкоджена.

- То ж все-таки, коли почалося будівництво кам’яного храму Різдва Христового у Тернополі?

- За архівними матеріалами протягом 1602–1608 років на гроші міщан й священика о. Георгія Гавриловича, південніше фундаментів первинної церкви,  будується новий кам’яний храм під керівництвом «майстра доброго муляра» Леонтія. Церква побудована у візантійському стилі, семикупольна. Загальна вартість будови склала 1916 золотих монет. Висвячена церква у січні 1609 р. львівським православним єпископом Ієремією Тесаровським. Дзвіниця знаходилася під центральним куполом.

- Товстелезні мури свідчать, що крім сакрального призначення, храм слугував і прихистком для міщан?

- Так, кам’яна церква була одночасно оборонною спорудою і входила у загальний комплекс захисту міста. Згодом було добудовано два невеликі бокові бастіони і перехідні галереї. Практично, під одним куполом діяло дві церкви – Різдва і Святої Трійці.

- Кажуть, що за переказами, у Середній церкві молився під час визвольної війни Богдан Хмельницький?

 - Дійсно, такі перекази існують. Але перегорнемо ще одну сторінку історії цієї церкви. Із грамоти князя Костянтина Острозького, підтвердженої у 1743 році Якубом Собєським, пише Любомира Бойцун, дізнаємося, що церква була соборною. При ній, крім священика, служив і диякон.  При храмі був старовинний цвинтар, який вже згадувався в інвентарі міста 1672 року. Напис, висічений на пам’ятному хресті неподалік храму, нагадував про великі людські втрати, яких зазнав Тернопіль під час чуми 1770-го. Тоді в місті вимерло до 10 тисяч осіб. Уся церковна територія була обнесена муром. В описі міста 1672 року згадується церковна кам’яниця, в якій мешкав священик Григорій.

- Знаю, що історію храму у 30-роки минулого століття описувала краєзнавець Стефанія Садовська. 

- Так, описи цієї пам’ятки архітектури нині можна знайти у фондах нашого обласного краєзнавчого музею. Зокрема, Стефанія Садовська описувала, що внутрішні стіни  церкви з південного боку були вкриті розписами – образами апостолів і сценою Благовіщення. Над головним вівтарем стіни вкривали зображення ангелів. Але з роками, розписи обсипалися через вологість.

Правда, на той час збереглися унікальні образи, зокрема – образ святого Миколая, написаний олійними фарбами.

“Цілий одяг і корона – із золотої бляхи, лише руки мальовані. Його виставляють на великі свята, - значиться у документах Стефанії Садовської. - Бічний вівтар з північної сторони має олійний образ Різдва Христового”. До речі, краєзнавець вважала, що стиль написання цього образу нагадував роботи славетного художника епохи Відродження Джорджоне Барбереллі да Кастельфранко з Венеції.

- Які ж ще розписи були на той час у церкві?

 - У північному вівтарі, як стверджує Стефанія Садовська, був образ Богоматері, написаний під впливом візантійського іконопису. Але цей образ виставляли тільки на свята. А в головному вівтарі розташовувався чудотворний образ Тернопільської Божої Матері. Його перенесли з Надставної церкви.

- Яка історія цієї чудотворної ікони?

 - Як пише у своїй книзі «Тернопіль у плині літ» Любомира Бойцун, свого часу у храм Різдва із Хрестовоздвиженської церкви перенесли чудотворну Ікону Тернопільської Божої Матері. Цю ікону передала храмові побожна родина тернопільського шевця Маркевича, що мешкав над ставом. Саме у цій хаті під час Великого посту 1730-го заплакав образ Матері Божої. Церковна комісія підтвердила істинність чуда. Митрополит Атанасій Шептицький своїм декретом 15 липня 1730 року проголосив образ чудотворним і встановив її празник на день Святого Покрова Матері Божої. Ікону з урочистою процесією перенесли у Надставну церкву. І тут Богородиця продовжувала плакати. Декрет Атанасія Шептицького поновлювано у 1737 і 1834 роках. Про чудесні зцілення від ікони свідчили дари вдячности – вилиті зі срібла мініатюрні руки, ноги, очі, серця як символ оздоровлення тіла і душі. Парох Середньої церкви отець Володимир Громницький після щасливого повернення із Росії, куди його вивезли під час Першої світової війни, прикрасив образ на знак вдячности срібними ризами.

- Якою ж була подальша доля церкви Різдва у Тернополі?

- Після 1700 року церква стає греко-католицькою. А ще через сто років вона зазнала значної реконструкції. Тоді стелю в притворі було завалено, камінь з фундаційним написом перенесли за вівтар біля бічного входу. Ймовірно, зазнали зміни розписи інтер’єру. Дещо пізніше, наприкінці ХІХ століття, спорудили дзвіницю з трьома дзвонами.

- Торкнулися церкви і події Першої світової війни?

 - Безумовно. 18 листопада 1918 року тут присягали на вірність Українській державі співробітники окружної військової команди та командири підпорядкованих їй частин. Приймав присягу отець Володимир Громницький, який зробив надзвичайно багато для підвищення авторитету церкви серед городян. Третього червня 1934 року тут відправлялась жалобна Служба Божа за Симона Петлюру. Співав хор «Поділля». У Службі брали участь представники місцевої влади та військові.

 - Коли остаточно сформувався архітектурний образ церкви, яку ми бачимо нині?

- Вигляд церкви остаточно сформувався після останньої реконструкції у 1936–1937 роках. Тоді у вівтарній частині вибили два допоміжних вікна для кращого освітлення, дещо змінили форму головного купола та іконостасу, розписали інтер’єри. Зараз чотири великих слухових вікна замуровані, а дзвіниця знаходиться над арочним входом до подвір’я храму.

          Після Другої світової війни частково реконструйовано

окремі куполи, зокрема, повністю змінена форма центрального шатра церкви. Купол постраждав під час штурму Тернополя радянськими військами у квітні 1944 року. Церква відреставрована у 1956 році фахівцями філії Інституту українських реставраційних робіт – Укрзахідпроектреставрацією.

Нині тут, в бічному нефі церкви, під кам’яним балдахіном перебуває чудотворна ікона Тернопільської Божої Матері. Біля неї – чисельні дарунки-воти, які люди жертвували церкві за зцілення. Після однієї із спроб викрадення, ікона зберігається під спеціальним броньованим склом.

Орест САРМАТСЬКИЙ

Фото автора