1925 року фабрика туток і папірців на вул. Довгій (тепер Вояків Дивізії Галичина,21) отримала назву «Калина». Добротний товар і порівняно низькі ціни сприяли співпраці зі «Союзом Кооперативів». У часи безробіття фабрика забезпечувхта роботою майже сто осіб.

У 1930-х роках фабрику туток (тоді вона перейшла у нове приміщення на вулиці Пунчерта) очолювали колективно директори Ілярій Брикович, Іван Лень, Степан Чумак та Осип Павлишин. Високоосвічені, шановані і добре знані у місті як палкі прихильники української ідеї не на словах, а на ділі. Ілярій Брикович та Іван Лень — колишні вояки УГА. Вони були тими яскравими представниками нової генерації українських кооператорів, які, отримавши фізичний і духовний гарт у сокільських і січових рядах, стали у ряди збройних борців за українську незалежність. А в умовах міжвоєнної Польщі будували економічний підмурівок для національної ідеї, використовуючи знання і набутий життєвий досвід. Всі троє були активними поборниками фізичного і духовного гарту молоді, діяльними членами багатьох українських товариств, їх поважали і з ними мусили рахуватися навіть відверті україножери.

Так, в одній із приватних розмов навіть повітовий комісар А. Кудеревич, українець за походженням, визнав, що якби поляки мали одного такого Бриковича, то польські справи стояли б на 100 відсотків краще. В особі Ілярія Бриковича поєднався талант педагога, громадського діяча і вмілого господаря-підприємця. Три директори передвоєнної «Калини» стали жертвами більшовицької репресивної системи. Кооператива ліквідована у 1939 році, з приходом «совєтів». Правда, деякий час діяла державна фабрика цигаркових гільз «Калина», але після війни вона вже не відновила роботи.