Нещодавно заступник директора з наукової роботи Бережанського краєзнавчого музею Микола Проців був учасником Всеукраїнського форуму з національно-патріотичного виховання молоді «Патріотичні музеї», який відбувся у Луганській області. Захід був спрямований на залучення дітей та молоді до відтворення історичних подій, пов’язаних з історією боротьби за незалежність України. Організували його Міністерство молоді та спорту спільно з управлінням молоді та спорту Луганської ОДА та Новопсковським районним краєзнавчим музеєм. Усе було добре: і насичена цікава програма, і спікери, і побачені музеї в Новопскові та Старобільську, шкільні музеї, повідомляє Номер один.

Перша лінія оборони проходить у свідомості

Особливо мене вразили безіменні, надіюся поки що, могили героїв, які загинули в московсько-українській війні на сході України в 2014-2015 роках. На цих могилах стоять хрести зі страшними числами: на лівому рамені – №6, а на правому – №177. Або під написом «Здесь покоится» – два числа: в чисельнику – №8, а в знаменнику – №191. І ще нижче – «Вечная память». Неможливо спокійно сприймати такі речі. В цих могилах лежать молоді хлопці, що поклали своє життя на вівтар України. В них не було сумнівів у тому, що треба боронити рідну країну. В них не було компромісів ні зі совістю, ні з військкоматом… Вони не нили на дивані, що «все пропало». Вони не «воювали» на кухні чи за столом…

Але є й інші. Одні проливають крокодилячі сльози за закритими ворожими соціальними мережами,  інших жахають 75% української мови у ЗМІ в державі Україна, треті вміють «рішити» питання з «відмазкою» від призову, четверті «дуже аргументовано» обґрунтовують свою роботу в Росії…

І ще одне міркування про Форум. Перша назва міста Новопсков – Закам’янка – утворена від найменування річки Кам’янка. У 1829 році на цій території був розквартирований Псковський полк. Відтоді назву полку було перенесено на поселення, яке стало називатися Ново-Псковом. А про «цікаво» проведену декомунізацію говорять таблички на будинках: «ул. Ленина», «пер. Кирова», «пл. 60-летия Октября». На моє запитання, чому так, відповідь була: «Ми на сесії вже поміняли, а от ще табличок не зняли – не варто так різко дратувати людей». Ось така наша незрозуміла толерантність…

Війна триває. І як її не називай – гібридна чи ще якась, перша лінія оборони проходить у свідомості. Сьогодні треба бути твердим і послідовним у своїх вчинках. Триває війна і за мізки. Як сказала Оксана Забужко: «Сьогодні не потрібно бомбити міста, досить розбомбити мізки». І їх бомблять. А чи маємо що протиставити?

Влада забула за Шевченка та Лисоню

Для національно-патріотичного виховання молоді є більш ніж достатня нормативна база – від указу Президента України «Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016-2020 роки» та розпорядження КМУ «Про затвердження плану заходів щодо національно-патріотичного виховання молоді на 2017 рік» до відповідних рішень на місцях. При райдержадміністраціях створено координаційні ради з національно-патріотичного виховання. У цій нелегкій роботі важливо не допускати формалізму і проводити її системно, показувати особистий приклад.

Та не все виходить добре. Кілька фактів, які є своєрідними індикаторами результативності роботи з виховання молоді:

1. Ще перед Великоднем прибрали територію на Лисоні. Зібране у мішки сміття й донині стоїть при трасі поруч зі стендом, який розповідає про геройський чин січових стрільців.
2. Про «особливу любов» багатьох мешканців населеного пункту обласного значення Бережани до рідного міста та природи говорять часті факти паркування автомобілів на клумбах, купи сміття від любителів відпочинку в Руриськах, виведені каналізаційні труби в Зарайський Потік.
3. У день перепоховання Тараса Шевченка, 22 травня, до пам’ятника Кобзарю в Бережанах поклали квіти та запалили свічку лише музейники… Ні міська, ні районна влади, ні навчальні заклади не прийшли цього дня до Тараса.
4. 6-7 травня цього року в стінах замку Сенявських відбувся II-й молодіжний фестиваль «Ференц-Фест». У рамках фестивалю офіційна угорська делегація взяла участь у відкритті на території військового цвинтаря Першої світової війни у підніжжі гори Лисоня пам’ятного знака «Хоробрий угорський солдат». Ініціатори та фундатори встановлення – Сергій Ткачов, Ігор Мамус (Тернопіль), скульптор Ігор Крук (Бережани). Прикро, але ніхто із представників влади не поїхав з угорцями для участі в заході. Не дочекався їх під Лисонею і директор Державного історико-архітектурного заповідника у м. Бережани.

У нашій області є достатня матеріальна база для національно-патріотичного виховання: пам’ятники та меморіали героям, місця геройського чину січових стрільців, членів ОУН, вояків УПА, збройного підпілля. Є «Гурби-Антонівці» – найбільша щорічна теренова гра для молоді зі всієї України. Є фестивалі патріотичної пісні «Дзвони Лисоні», «Чорна вишиванка». Щороку відкриваються нові маршрути слідами героїв.

У рамках відзначення міжнародного проекту «Ніч у музеї» з нагоди Міжнародного дня музеїв на Бережанщині презентували новий екскурсійний маршрут «Стежками повстанської звитяги», розроблений працівниками краєзнавчого музею Оксаною Голян та Сергієм Люшняком до відзначення 75-ї річниці створення УПА. У маршрут включено найбільш знакові місця, пов’язані з діяльністю УПА та героями національно-визвольної боротьби різних періодів. Маршрут бере початок у краєзнавчому музеї, де в залі УПА – коротке ознайомлення з історією та визначними діячами родом з Бережанщини. А далі – сам маршрут: гора Лисоня – село Саранчуки  (пом’янули замордованих у Бережанській тюрмі в 1941 р., Івана Гавдиду – громадсько-політичного діяча та жителів села Саранчуки, загиблих у різних військових формуваннях) – село Божиків (перший у районі пам’ятний знак Героям Небесної сотні; символічна могила загиблим землякам за волю України; школа, в якій навчався учень Бережанської гімназії Мирослав Кушнір – поет та діяч ОУН-УПА) – хутір Лози (місце останнього бою УПА в 1960 році) – ліс біля села Слов’ятин (музей підстаршинської  школи УПА).

Стараннями місцевої громади тут відновлено інфраструктуру школи, максимально наближену до історичного аналогу. Була екскурсія об’єктами школи. Біля ватри співали повстанські пісні, слухали поезію Любомира Сарабуна, історії про замовчуване (саме такою була цьогорічна тема «Ночі в музеї»). Гостинні слов’ятинці за сприяння сільського голови Віктора Довганя приготували для подорожуючих надзвичайно смачну вечерю.

Апробація маршруту пройшла добре – учасники поїздки були задоволені. Тепер варто використовувати цей готовий екскурсійний продукт із пізнавально-виховною метою для патріотичного виховання молоді.

В умовах широкомасштабної інформаційної війни важливо готувати молодь до правильного розуміння свого місця в житті. І це мають робити батьки та освітяни, письменники й артисти, журналісти та музейники… Зокрема, експозиції у музеях мають бути державницькими та відповідати таким чеснотам, як самобутність, соборність, воля, гідність. Тільки спільними зусиллями, системною копіткою щоденною працею можна виховати справжніх патріотів, готових боронити та розбудовувати Соборну Україну.

Микола Проців