Просять присвоїти звання Героя України захиснику з Тернопільщини, який загинув під Бахмутом
Для цього потрібно підписати електронну петицію. Це останнє, що ми можемо для нього зробити, кажуть близькі загиблого Ярослава Мазника
Присвоїти посмертне звання Героя України захиснику з села Жабинці на Тернопільщині Ярославу Мазнику просять його рідні. Для цього потрібно підписати електронну петицію, зареєстровану на сайті Офіційного інтернет-представництва президента України.
Нагадаємо, Ярослав Мазник був футболістом, майданівцем, активістом рідного села. Після 24 лютого 2022-го став на захист України. Загинув у Боях під Бахмутом 26 березня 2023 року. Спогадами про захисника поділилися його рідні та побратими.
Ярослав Мазник брав активну участь у Помаранчевій революції та Революції Гідності. А коли ворог увірвався на нашу землю, не задумуючись, став на захист рідної країни. Попри те, що вдома залишилися дві маленькі донечки, одразу на початку повномасштабного вторгнення – 26 лютого 2022 року пішов воювати добровольцем разом з рідним братом Іваном.
Тоді я його відмовляв, казав, щоб добре подумав, але він якщо щось вирішив, то його переконати неможливо. Я тоді був ще у Франції, але через деякий час повернувся на Батьківщину і теж став на захист країни. Під час того, як ми обоє вже воювали, то часто зідзвонювалися, підтримували один одного, допомагали, — пригадує брат Героя Іван Мазник.
Був патріотом з дитинства
Обох братів ще з дитинства виховували в патріотичному дусі. Мати Ярослава Мазника пригадує, він навіть у початковій школі писав вірші на українську тематику.
Хоча тоді Україна ще не була Незалежною, але в ньому любов до Батьківщини жила завжди, — пригадує мати Героя Галина Мазник.
Ярослав був активним жителем рідного села Жабинці на Чортківщині. Жодні події не обходилися без його участі.
У школі на виступах декламував вірші, був ведучим, грав футбол. З маленького віку брав участь у місцевому вертепі. Щороку ходив щедрувати й колядувати. А як засівав, то аж сироти по тілі виступали. Всі казали, що мій Славік народжений для того, аби відроджувати Україну з усіма її звичаями і традиціями. На Святий вечір з татом робив дідуха. Знав, що треба обов’язково перед тим помолитися. Завжди був у вишиванці, — каже мати Героя.
Ярослав навчався в Тернопільській академії народного господарства (нині ЗУНУ - ред.). Після закінчення, у свої 23 роки пішов в армію. Загинув, коли йому було 40 років.
Славік казав, що вміти боронити країну — це обов’язок кожного справжнього чоловіка, — розповідає мати.
У перші дні повномасштабного вторгнення Ярослав сам пішов у військкомат, аби стати на захист України. Спершу рідні відмовляли його, проте згодом підтримали.
Я дуже пишалася братом за таку позицію. Але водночас був страх і переживання за нього. Всі розуміли, що це справжня пекельна війна, – каже сестра бійця Ольга.
Ходяча енциклопедія
Захисник воював на Донеччині, Луганщині. Брав участь у контрнаступальній операції на Херсонщині, після чого стійко тримав оборону в Бахмуті.
Побратими Ярослава кажуть, він з гордістю ніс службу. Був тим, кому можна було довірити своє життя, стояв горою за кожним.
Я дуже рідко зустрічав таких воїнів, як Славік. Він був дуже військово грамотним і в тактиці, і в підготовці. Це рідкість, адже часто бійці сильні лише в якихось конкретних аспектах. Він був надійною, щирою, доброю та справедливою людиною. За це я і наші хлопці його дуже поважали, — розповідає командир відділення розвідувального взводу, в якому проходив службу Ярослав Мазник Михайло Бугай.
Із такою людиною було не страшно йти в бій, додає командир.
Я часто називав його ходячою енциклопедією. Коли він був поруч, я відчував дуже велику підтримку. Завжди міг чітко аргументувати свою думку. Якщо йому щось не подобалося чи щось було сумнівним, то він пояснював це. Практично завжди ми дослухалися до нього, — каже Михайло Бугай.
Допоміг врятувати життя побратиму
Сапер Петро Буряк ніс службу разом з Ярославом Мазником на Херсонщині. Саме там пан Петро отримав поранення через наїзд на протитанкову міну. Йому відірвало ноги, була велика рана на шиї, а також пошкоджені пальці на одній руці. Медичної допомоги потребував терміново. Саме Ярослав Мазник разом із командиром Михайлом рятували життя Петру.
Спершу ми всі разом надавали допомогу. Були на відкритому полі. До нас підлетів ворожий літак і багато хлопців розбіглися через інстинкт самозбереження. Але хочу зазначити, що Славік був дуже відважною людиною. Він залишився і допоміг мені та ще одному товаришу загрузити пораненого побратима в машину. Ми ще 8 кілометрів евакуйовувалися й надавали під час того йому допомогу, — пригадує командир відділення розвідувального взводу.
Зараз Петро Буряк має два протези. Вдячний побратимам за порятунок життя.
Як саме це все відбувалося, я не пригадаю, бо мені стерло пам'ять, але за словами очевидців знаю, що завдяки моїм хлопцям я залишився живим, — каже Петро Буряк.
Останні обійми
У рідне село Жабинці Ярослав востаннє приїжджав 5 березня 2023 року на День народження батька.
Ми трохи поговорили з ним, але подзвонив його побратим і сказав, що мають бути в Яворові зранку. І він з дружиною та доньками швидко зібралися і мали їхати, – пригадує мама Героя.
Жінка ніколи не забуде останні обійми сина.
Вже як він мав сідати в машину, то я так притулилася до нього… Славік ще покликав тата і ми всі троє так міцно-міцно і дуже довго обнімалися, як ніколи. Можливо, він відчував щось недобре, — каже зі сльозами на очах Галина Мазник.
Загинув Ярослав Мазник 26 березня 2023 року у боях під Бахмутом. Однак вивезти тіло з поля бою вдалося аж у червні. Усі, хто знав чоловіка, до останнього не могли повірити, що його не стало.
Його остання бойова операція була дуже ризикованою, але навіть попри це від неї не відмовився. І так само вчинили всі інші хлопці, які загинули разом зі Славіком, — каже брат Героя Іван.
Заслуговує звання “Герой України”
У пам’яті всіх знайомих, Ярослав залишиться добрим, розумним, сміливим та світлим чоловіком.
У нього був характер справедливої і чесної людини. Він однозначно заслуговує звання “Герой України”. Його вчинки, його жертовність, його любов до України — все це варте того, аби небайдужі підтримали петицію. Це останнє, що ми можемо зробити для нього. Його діти, а в майбутньому й онуки, правнуки однозначно ним пишатимуться, — каже сестра Героя Ольга Мазник-Гураль.
До кінця підписання петиції залишилося 69 днів. Бракує ще понад 7 тисяч підписів. Підтримати петицію можна за посиланням.
Читайте також: На Тернопільщині відкрили пам’ятник Герою Ярославу Мазнику.
Фото надані родиною Героя Ярослава Мазника
