Кілька днів тому стало відоме ім'я переможця першої Українсько-єврейської літературної премії «Зустріч», започаткованої у 2020 році. Серед 27-ми книг, надісланих 17-ма видавництвами на конкурс, члени журі спочатку обрали короткий список фіналістів, до якого увійшло 5 робіт, а згодом і єдиного переможця, яким став Василь Махно та його роман «Вічний календар».

Напередодні оголошення результатів конкурсу члени журі також мали нагоду поспілкуватись з п’ятьма авторами, чиї книги увійшли до короткого списку, а саме Катериною Бабкіною, Іриною Власенко, Максимом Дупешко, Маріанною Кіяновською та Василем Махном.

vichnuj_kalendar_rew

Ось що розповідає про свою книгу «Вічний календар» переможець премії «Зустріч» Василь Махно: «У будь-якому творі, який пишеться, всі речі робляться свідомо. Нічого несвідомо не пишеться. Мій задум був показати життя невеликого простору, який я назвав Митниця – у трикутнику Язлівець-Чортків-Бучач. Я походжу по лінії матері з тих країв, де оця етнічна строкатість була дуже зрима. Ці всі речі мені близькі і знайомі. Тому одразу настанова була показати весь цей етнічний спектр, який існував протягом романного часу, тобто від 1666 року до наших днів. І безумовно, що без українсько-єврейських стосунків там абсолютно не обійтися. Книгу «Вічний календар» варто прочитати тому, що там все-таки є великий шмат історичного часу. Він не є лінійний, він обривається, речі повторюються. У книзі закладена доволі складна архітектоніка. Книга начебто поділена на три частини, але всі ці речі комунікують. Мабуть цей твій абсолютно не історичний. Історія – це тло. Я мав на меті написати таку сагу, епопею, в якій зійшлося б багато чого. І показати, що цей клаптик української землі пов'язаний з багатьма подіями, родинами, етносами, які жили протягом якихось часів на цьому просторі. Мені хотілось показати в цьому романі «бруд життя», так як відбувається насправді, і тому, я думаю, його варто читати».

Фото з відкритих джерел