Цими днями у тернопільській книгарні «Є» представили збірку вибраних поезій Тараса Федюка «Цеглина», видану тернопільською «Навчальною книгою — Богдан». Її автор — один із найважливіших сучасних українських письменників, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка. 

— Я вважаю, що певні речі поет має зробити за свого життя і то зробити сам, своїми руками — зокрема, укласти вибране. Ти сам найкраще знаєш, що тобі треба, — каже поет, представляючи збірку. — Чому цеглина? — бере книжку до рук. — Бо товста, як цеглина (сміється — А. З.). Це — маленька цеглина в українському великому літературному процесі.

Як зазначено в описі книжки, вона містить «вірші, написані упродовж останніх п’ятдесяти років: від ранньої, в дечому наївної лірики, до нових іронічно-скептичних текстів. Діалог з пам’яттю, пошуки своєї землі, втеча і неможливість втечі — основні мотиви поезії Федюка». Це — близько п’ятисот поезій, створених продовж п’ятдесяти років.

— Скільки це в ночах, я не знаю. Коли починаю писати, у мене зникає відчуття часу. Виходжу з цього стану — дивлюся, пройшло три-чотири години. Я так кілька чайників спалив, — сміється поет. — Поставив на плиту, зачепився за вірш і згадав про чайник, коли на кухні почало тріщати та смердіти. То зараз є такі, котрі самі виключаються, а колись не було…

Анна Золотнюк

Фото авторки