У місті Обергоф, де нещодавно вдало виступили саночники з Тернопільщини під час проведення Кубку Світу, санну трасу можна ставити у приклад для інших країн. Там є усі умови для тривалих тренувань на санках, що не можна сказати про трасу в Кременці. Таких трас немає і в інших містах України, хоча держава входить до першої десятки за рейтингом у санному спорті, вісім країн із якої мають хороші санні траси. Таких нема лише в Україні та Польщі, зазначає у Facebook Віктор Мацикур.

- Траса в Обергофі - це холодильник довжиною один кілометр, який вкладений в бетонний жолоб, що прокладений з математичною точністю. Лід наморожується, а потім буквально щоразу «вилизується» за допомогою скребків та щіток, щоби зняти мікронерівності, - пише він. - Із певною періодичністю вмонтовані високочутливі датчики впродовж усього жолоба, є кілька стартових рівнів, які облаштовані роздягальнями та службовими приміщеннями, є трибуни для глядачів на фініші, є великі телеекрани, на які виводиться картинка та вся статистика. Вартість будівництва такої споруди від 3 до 6 мільйонів євро. Електрики та людських рук там теж йде немало щороку. Як виживає така споруда в умовах ринкової економіки? За рахунок квитків на офіційні змагання, за рахунок коштів міжнародної федерації, що оплачує проведення там таких змагань, за рахунок платних послуг, де разовий спуск у бобі, для прикладу коштує 30-70 євро з кожного «туриста». Тисячі вболівальників щоразу по 10 євро за квиток, десятки змагань, що фінансуються федерацією з мільйонним бюджетом, рекламодавці з навіть не уявляю яким бюджетом, телеканали, що платять за можливість транслювати ці змаганння, тисячі туристів, що пробують з’їхати на бобі задля адреналіну. А решту грошей мабуть дає багата німецька держава.

26907155_10212174067721206_798605231210462591_n

26239644_10212174066201168_1799778426064107482_n

26239011_10212174061161042_5210181647632220855_n

26238796_10212174062321071_2548212676944764923_n

Фото з допису