Гончарство — одне з небагатьох ремесел, котре може розповісти історію, і не тільки нашого народу. У цьому переконаний гончар із Кременця Сергій Томашівський. Саме тому його насамперед цікавить технологічна кераміка прадавніх століть. Вироби майстра натхнені найдавнішими зразками гончарного мистецтва — вигляд у них одночасно архаїчний та сучасний.

242770413_516162976130568_2355986122965732485_n (Copy)

Познайомився з ремеслом мій співрозмовник ще студентом, під час навчання у Кременецькому педагогічному інституті імені Тараса Шевченка (сьогодні — це педагогічна академія), де нині працює. Згодом захоплення перейшло у ремесло. Тепер гончарує та навчає ліплення глиняної іграшки студентів і школярів.

На запитання, що найбільше подобається у цьому занятті, відповідає, що це перш за все: «здатність матеріалу трансформуватись у чіткі форми та лінії, виражати емоції, думки, враження у матеріальних об’єктах (матеріалізувати думку). Був такий мультик із красномовною назвою — «Думки навиворіт» (сміється — І. В.)».

Тож поспілкувалася із майстром про архаїчне та сучасне у гончарстві, поміркували про унікальність гончарних виробів і те, чому саме вони відіграють неабияку роль у розумінні своєї історії.

242756778_4470267016413873_6673840187257199148_n (Copy)

— Сьогодні дедалі популярнішим стають як традиційні ремесла загалом, так і гончарство, зокрема. Як думаєте, з чим пов’язаний інтерес до них?

— Якщо говорити про ремесла загалом, то, на мою думку, інтерес до них пов’язаний із поширенням тренду до унікальності, індивідуалізації (сучасний світ втомився від постійного запиту споживача), ми (споживачі, майстрі) знайшли новий спосіб — зазирнути в минуле. І то добре, на мою думку, бо ж таким чином ми можемо самовиразитись і пригадати свою історію від Трипілля і до сьогодні. Самоідентифікувати себе як етнос, націю та народ. Гончарство — це одне із небагатьох ремесел, що може розказати всю історію, і не тільки нашу. Продукція гончарів саме те, що може задовольнити будь-якого покупця, бо є сплавом традицій, утилітарності, мистецтва, новаторства, а, пріч того, у кожного майстра ще й своя інтерпретація виробів — на різні смаки.

— Зокрема, мені здається, у ваших роботах збережена естетика автентичності — чому вам цікаво із нею працювати?

— Створення гончарних виробів — це завжди експеримент, дослід, що захоплює (але не завжди вдалий), відтворення прадавньої технології, втіленої в кераміці, за описом чи вцілілими зразками кераміки.

242759356_237820031637676_197352033855229508_n (Copy)

— Прочитала, що на цьогорічному фестивалі у Тернополі «Не святі горшки ліплять» ви представили роботи, де відтворили зразки давніх часів, зокрема, ритуальний чайник, знайдений в Індії та датований третім тисячоліттям до нашої ери. Чим вас зацікавив такий давній зразок?

— Вмістом інженерної думки (технології). Адже для того, щоби його сконструювати, потрібно володіти знаннями не тільки із гончарства, а й гідравліки. Така продуманість чайника зацікавила мене. Все це спроектовано та розроблено не для побутових чи наукових потреб, а виключно для ритуалу.

— Серед ваших робіт є й прості, й оздоблені, авторські роботи. У других, здається, автор може показати свою вправність і своє я, а другі говорять більше мовою традиційної форми. Які особливості роботи з першими та другими?

— Ви дали точну характеристику моїм роботам. Коли про перші вже багато сказано вище, то другі — теж захопливий дослід із інтерпретації традиційного вжиткового посуду в сучасність. Це — збереження форми, поєднаної з новим оздобленням чи нова форма із традиційним орнаментом.

242296982_924977618372576_6988583414253976415_n (Copy)

— Це довго... Одного дня (сміється — І. В.) чи то на просторах інтернету, чи то в житті трапляється на очі орнамент, чи форма, а далі уява та брак часу формують виріб. Спочатку з’являється ескіз (за відсутності оптимального часу лежить на папері та допрацьовується до появи часу), далі — справа техніки. Інша справа із репліками. Тут спочатку треба розробити (відтворити в ескізах та схемах) прадавньої технології, далі експерименти та знову ж — справа техніки.

— Такий чайник я побачив у рекламі одного історика альтернативної історії. Виріб зацікавив, довелося подивитись його ненауково-наукові відео про «антигравітаційний» чайник — рідину заливали у нього через дно, а виливалася вона через носик. Робота над чайником почалася з декількох знімків із екрана (дяки «богам» Майкрософту така функція існує), а далі ескізи, експерименти... і робота.

— Інший прикметний виріб — сполучені посудини, нагорі однієї сидить рибалка. Розкажіть про неї, за нею стоїть якась історія?

— Даний артефакт поєднує в собі знання не лише керамічного мистецтва, а й музики та фізики. Коли наливаєш із нього рідину, ця посудина свистить. Справа у тому, що вона складається зі сполучених посудин, тож свист утворюється через розрідження повітря в більшому глеку, або навпаки — через збільшення тиску внаслідок зміни об’єму рідини у ньому.

242500600_887902165458131_1336438743885199017_n (Copy)

— Наскільки я знаю, такі використовували під час ритуальних дійств.

— Серед ваших робіт є свищики — чим вам цікаві ці неутилітарні вироби? Як у них майстер може самовиразитися?

— Ні, не все існує для самовираження. Не потрібно забувати про людину. При створенні людини в неї було закладено частину творця. Нас задумано як творців (по образу і подобі), тому й мови не було про самовираження. Перш за все, ми творці та маємо творити, а інколи — витворяти (сміється — І. В.), а особливо важливо — допомагати іншим у творчості. Я навчаю студентів і школярів ліпленню глиняної іграшки для ознайомлення з історією для її розкриття, оживлення. Керамічна іграшка — одна з ниточок історії, що допомагає самоідентифікувати себе зі своєю історією, традиціями, звичаями, побороти лоботомуючий інтернаціонал. Тому ніт, іграшка, та й усі роботи в цілому — вони не для самовираження.

— По різному. Іноді мені підказують цікаву ідею, буває банально — реклама ютубу, а ще «Дісней» та «Піксар» великі натхненники. Решта — робота за фантазією.

242453326_2987526224849606_6595008421538744855_n (Copy)

— Ще не дійшов до яскравих проектів. Маю ще задуми у «землистій» колористиці. Проте неодмінно будуть і яскраві.

— Як то кажуть, я — швець без чобіт. Оскільки основна робота забирає чималий шмат часу, то кераміка витіснилася в хобі. Звідси й увесь трагізм (іронізую) приказки.

242384784_386670726293369_4818073692690034892_n (Copy)

— Тут усе залежить, перш за все, від людини. А саме від її сприйняття такого посуду чи інших побутово-художніх виробів. Стосовно посуду, то поливаний досить успішно інтерпретується на сучасній кухні, а ось молочений і йому подібні, не для лінивих, тут поїв — завтра помию не пройде. Проте є і його поціновувачі.

242399434_596459461358485_8756081180779882984_n (Copy)

— Гончарство — частина нашої неписаної історії (поряд із іншими ремеслами, традиціями, обрядами) — ми не маємо права її забути. Ба більше — ми повинні осучаснювати (тим самим роблячи актуальним) нашу спадщину, що ми всі й успішно робимо.