Що пережив Степан Бандера 97 років тому на Тернопільщині? (фото)
У 1919 році Степан Бандера з братами та сестрами проживав у Ягольниці, що біля Чорткова
У Народному музеї села Ягільниця є окрема кімната, присвячена перебуванню в селі провідника ОУН Степана Бандери.
Правда, на той час, а саме у 1919 році, він був ще хлопчаком, - розповів «ТЕРЕНу» директор музею, заслужений працівник культури України Степан Бубернак.
- У роки Першої світової війни чоловіків мобілізували до австрійської армії, у населення відібрали худобу, коней. На початку жовтня 1914 року російські війська зайняли Ягільницю, яка ще довгий час перебувала у прифронтовій зоні. У липні 1917 року, коли російські частини, внаслідок прориву фронту під Тернополем, змушені були відступити, містечко захопили австро-угорські війська. В листопаді 1918 року, після розпаду Австро-Угорської імперії, Ягільниця увійшла до складу ЗУНР, яка стала лейтмотивом Чортківської офензиви, наступальної операції УГА у період польсько-української війни 1918 – 1919 років. Польський гарнізон у містечку був дуже заскочений. Гарматний обстріл не вщухав. І поляки швидкоруч покидали Ягільницю. Було захоплено полонених та безліч трофеїв. А головне – відкрито шлях на Чортків.
- Безпосереднім учасником цих подій був 10–річний Степан Бандера. У травневі дні 1919 року його батько отець Андрій через свої політичні переконання змушений був перевезти родину в Ягільницю. Сюди з ним приїхала дружина Мирослава, діти – Марта- Марія, Степан, Олексій (Олександр), Володимира, Василь, Оксана, Богдана. Тут він залишає дружину з дітьми на опіку свого швагра отця Володимира Антоновича (чоловіка рідної сестри дружини - Катерини), який був тут парохом у 1912 – 1927 рр., а сам наздоганяє 5-ий полк 3-ої бригади 2-го корпусу УГА, де отримав призначення від Секретаріату військових справ бути духівником (капеланом). В Ягільниці родина А.Бандери проживала до жовтня 1919 року, - розповів Степан Бубернак.
А ось як згадував про цей період свого життя сам Степан Бандера:
- У Ягольниці ми пережили тривожні й радісні моменти великої битви Чортківської офензиви, що відкинула польські війська на захід. Але через брак військового постачання припинилася офензива української армії. Знову мусів початися відступ, цим разом за річку Збруч. Усі чоловіки з моєї родини, в тому числі й батько, як військовий капелян у рядах УГА, перейшли за Збруч в половині липня 1919р. Жінки й діти залишилися в Ягольниці, де пережили прихід польської окупації. У вересні того ж року моя мати, разом із дітьми, повернулася до родинного села - Угринова Старого, - писав в автобіографії майбутній провідник Організації українських націоналістів.
Фото автора
