Кажуть, читання заспокоює. Подейкують, воно дає можливість переключитись. Недивно, що у порадниках психологів, як пережити карантин, є згадка про книжки.

Сьогодні, 23 квітня, Всесвітній день книги. Тож вирішила запитати тернополян, як карантин вплинув на читання.

Юлія Нагорна, журналістка

юлія нагорна_o

Крантин для мене виявився прекрасною нагодою перечитати вже улюблені твори й дочитати випадково забуті. Звісно, тепер завдяки більшій кількості вільного часу можна без мук совісті виділити для читання аж цілий вечір. Відповідно — збільшився і обсяг прочитаного. «Проковтнути» книжку за два-три дні тепер цілком здійснена місія.

Яка тема в читанні для мене актуальна? Чомусь одному мені важко віддавати перевагу — я люблю тематичне розмаїття. Проте можу сказати, що наразі хочеться більше художнього чтива, а нон-фікшин поки відкласти подалі.

Для мене читання завжди було дещо «ритуальним». Перш за все — це можливість абстрагуватися від навколишнього шуму та поринути у книжку. Тому нині, у період щоденного новинного перенасичення, читання стало чудовим «антидепресантом».

Наразі дуже мрію замовити і прочитати нову книгу Софії Андрухович «Амадока», там, здається, близько 800 сторінок тексту — якраз вистачить до кінця карантину (сміється — А.З.).

Юрій Матевощук, письменник, перекладач

Юрій матевощук_o

Чесно кажучи, тільки зараз зрозумів, що читаю більше лонгрідів — це репортажі та художня література на тему Другої світової (саме цієї теми стосується мій наступний переклад із польської), а також репортажі про 80-90 роки двадцятого століття — останньою книжкою на цю тему була «Імперія» Ришарда Капусцінського.

Читання мене завжди заспокоює. Я без цього не можу. Читаючи, маю можливість подумати про інші проекти, багато чого співставляю.

Планую перечитати книжки, до яких до цього руки не доходили: «Джерело» Айн Ренд і «Скриня Пандори» Бернара Вербера.

Ірина Юрко, журналістка

ірина юрко_n

Помітила, що в час карантину спрацьовує той самий ефект, який спостерігала в часи Революції гідності: від надлишку інформації звідусіль менше хотілося читати книжки. Все ж краще книжки, ніж новини. Відколи в інфопростір проник коронавірус, прочитала кілька книжок — Нікколо Амманіті «Я не боюсь», «Собор Паризької Богоматері» Вікторо Гюго, Рупі Каур «Молоко і мед», «451 градус за Фаренгейтом» Рея Бредбері, «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайко, «Дама з собачкою» Антона Чехова, «Книга дивностей» Назарія Заноза.

Кожному, мабуть, зараз хочеться зрозуміти: цей вірус — випадковий чи вигідний комусь інформаційний привід? Намагаюся шукати відповідь на це питання у письменників, які вміли дивитися на глобальні речі збоку. Коронавірус надихнув перечитати «Чуму» Альберта Камю. Завдяки цій книзі вкотре переконалася: ніщо не нове, все повторюється, наче мода.

Далі у списку до прочитання щось із класики, мабуть, візьмусь за «Війну і мир» Льва Толстого.

Василь Федюк, турист-книголюб

василь федюк_o

Карантин ніяк не вплинув на вибір читання — читаю так само мало. Маю роботу онлайн, тому хочу її закрити на карантині. Читати зараз хочеться про мандри.

Чи заспокоює читання? Так, якщо книжка цікава. Планую прочитати «Колекціонера» Джона Фаулза або мемуари Василя Галаси чи Марії Савчин, його дружини.

Ірина Небесна, журналістка

ірина Небесна_o

Оскільки під час карантину роботи стало не менше, а навіть навпаки, то на читання більше часу точно немає. Не скажу, що й тематика якось сильно змінилась. В мене останні кілька років основна тема – репортажистика, тому переважає вона і зараз. Зважаючи на те, якими були плани на цей рік, що злетіла відпустка і ще купа запланованих мандрів, то буду надолужувати хоч так. Накупила собі книжок про Балкани, Албанію та Молдову. Однак бачу, що варто всі ці репортажі потрохи розбавляти художкою, бо трохи перебір інформації.

Загалом, якщо читати більше не почала, то точно почала більше купувати книжок. Видавництва вже он б'ють на сполох через ситуацію в країні. Хтось обмежує тиражі, хтось – кількість новинок. Зі свого боку можу підтримати хіба гривнею. Принаймні наразі. Не хочеться, щоб усе знову відкотилось на 10 років назад.

Чи заспокоює мене читання? Ой, навряд. Колись один знайомий сказав, що я читаю лише «мрачні книжки про екзекуції», інший – що тому так легко переношу карантинні обмеження, бо вже маю конспект із лайфхаками з тих всіх книжок про часи диктутатури і воєн (сміється — А.З.), тому читання точно відволікає, але не скажу, що не викликає сильних емоцій, особливо коли читаєш історії про облогу Сараєва. Я – емпат, мене таке щоразу зачіпає і то досить сильно. Наразі чекаю на нову книжку Олександра Михеда про Донбас і на збірку репортажних текстів і газетних колонок Маркеса. І ще на купу всього замовленого. А ще планую таки прочитати ті твори Гемінґвея, які купували останні кілька років. Хоча би зо дві його книжки (сміється — А.З.)

Підготувала Анна Золотнюк

Фото із фейсбук-сторінок респондентів