Стару пенітенціарну службу в Україні незабаром ліквідують. Що ж створять натомість, адже в’язниці і слідчі ізолятори, так звані СІЗО, не можуть залишитися без охорони?

Відповідь на це запитання журналіст «Терену» шукав у начальника Головного управління юстиції у Тернопільській області Едуарда Кольцова.

Один працівник пенітенціарної служби припадає на двох засуджених

- У результаті аналізу, проведеного фахівцями Міністерства юстиції України, а також експертами у цій галузі, стало зрозуміло, що нам у спадок від Радянського Союзу дісталася надзвичайно недосконала пенітенціарна система. Старі приміщення в’язниць, копійчані зарплати працівників, «роздутість» кадрів і корумпованість самої служби. А тому ми вже всі стомилися чути про скандали, що виникають у слідчих ізоляторах, а також у місцях позбавлення волі.

Наразі у всій системі працюють 30 тисяч працівників, які стережуть 53 тисячі засуджених і 17 тисяч людей, які перебувають у СІЗО. Тож фактично виходить: один працівник пенітенціарної служби припадає на двох засуджених чи утримуваних у СІЗО.

- Але ж таке утримання ув’язнених, гадаю, надто дорого коштує?

- І ви маєте радію. Варто згадати, що зараз рівень наповненості установ відбування покарання – близько 60%. Тому, якщо зробити калькуляцію, у скільки обходиться утримання засудженого, то в Україні є такі установи, де держава на одного злочинця витрачає 300 тисяч гривень на рік. Це – дійсно надто дорого.

Витрати на всю систему у минулому році, до речі, становили майже 3 мільярди гривень. Тому українські фахівці разом із закордонними партнерами розробили концепцію ліквідації старої пенітенціарної служби і створення нової структури із відкритою переатестацією співробітників.

- Що ж це буде за структура?

- Я ще не готовий вам сказати, як вона буде називатися. Думаю, якусь назву знайдуть, щоб це і звучало відповідно, і відповідало за смислом. Але вже відомо, які функції і зобов’язання матиме нова структура. Зокрема, повноцінне запровадження служби пробації. Це – для того, аби у нас було менше таких, які відбувають реальне покарання, щоб люди могли реабілітовуватися під контролем у суспільстві, щоб вони не були ізольовані від громади. Проте контроль має бути дійсно якісним. Тобто – жодної корупції і зловживань владою.

Інший пріоритет у діяльності нової служби – демілітаризація. Нинішні працівники пенітенціарної служби – майже як військовослужбовці. Навіть звання і регалії у них – такі ж. Тож відсоток таких фахівців буде зменшений із 77 до 28. Кількість регіональних управлінь скоротять із 24 до 5, а число працівників у них – із 1340 до 730 осіб. Тобто – майже на половину. А відтак, за рахунок вивільнення фахівців у середньому на половину зросте зарплата у тих, хто працюватиме далі. Якщо зараз середня зарплата у них – 3500 грн, то буде 5250 грн.

Пройде переатестація, підніметься зарплата

- Що зміниться у галузі після проведення реформи? Ми дійсно зможемо надалі уникнути скандалів у місцях позбавлення волі?

- Я переконаний, що усі згадані зміни розпочали для того, щоб служба була прозорою. Адже пенітенціарники досі залишаються найзакритішими. Потрібно, щоб був відповідний громадський контроль. Гадаю, пройде переатестація, підніметься зарплата, налагодиться контроль і всі прикрі факти, про які ви кажете, будуть зведені до мінімуму. 

Окрім того, концепція реформи пенітенціарної системи передбачає побудову нових СІЗО. Хоча структури, де утримуватимуть людей до винесення рішень судами, можливо, називатимуть по-іншому. Ці приміщення побудують «з нуля», і вони відповідатимуть усім європейським стандартам.

- А навіщо, на вашу думку, цю службу треба демілітаризувати?

- Як на мене, це – теж спадок від Радянського Союзу. Тоді навіть діти, піонери ходили строєм, мали відповідні назви і атрибути. Але ж ніде у світі немає таких мілітаризованих підрозділів, які досі існують у нас. У демократичному суспільстві пенітенціарна служба має бути іншою. Ось тому і стартувала реформа.

Віра ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Фото із відкритих джерел