Мандрівники з Тернопільщини Іван Онисько та його товариш Юрій Регліс уже два місяці йдуть пішки босими з Ужгорода в Харків.

Найхолодніший день сьогодні, ми прокинулись в Сковородинівці, в селі, де помер Сковорода. Зранку ми поснідали і пішли із Валерієм Павловичем до музею, де він нам провів екскурсію про цього видатного мандрівного філософа. Історія життя Сковороди – це одна велика захоплива подорож. Це ще одне відкриття, яке ми зробили в подорожі #prostoboso . До цієї мандрівки ми мало що знали про цього видатного українця, щось таке загальне, як типу купюра 500 гривень, навчався в Могилянці і дуже багато подорожував. Та вже в подорожі відкрили для себе його життя і його творчість. Цікаве і особливе було його життя.

Сковорода обрав це село, для того щоб тут померти. Іван сказав, що тут гарно помирати, а ми ще хочемо пожити і ми відправились в дорогу.

Сьогодні було холодно. Ні, не так. Сьогодні був неймовірний дубак! Максимум +8 градусів, але при шаленому вітрі все це відчувалось як +3 - +4. В основному йшли полями, тому вітер давав нам прочуханки. Ще два дні тому я подумки боровся із холодом і хоч я й програв, та ми були на рівних. Сьогодні ж було все інакше. Є холод, він рулить, а я вже під нього підлаштовуюсь. У Івана та Ядвіги все було приблизно так само. Іван час від часу співав і бігав. Йшли ми дуже швидко. Іноді долали 1 км менш ніж за 10 хвилин, коли під ногами була грунтовка. На асфальті швидкість поменше, але все одно дуже пристойна. Іноді обнімались і шли втрьох, так воно легше. Червоні носи видавали наше ставлення до холоду. Я згадав Володар Кілець, коли погода в горах не пускала братство кільця вперед. Так само і наше братство має величезну проблему в останні дні. Холод нас рвав і розбивав вщент. Але ми йшли. Ми давно вже вирішили що в нас немає ніяких варіантів із взуванням, зупинками і т.д. Просто йдемо, як би там не було. Жодного вибору, один шлях. А коли немає вибору, то й немає про що думати. Вперед і вперед і так і йдеться легше. І ми таки дійшли. Завтра в нас буде 27 км до місця ночівлі і температура впаде до +2 - +4, що буде відчуватись при вітрі як -3 - -1 за прогнозами синоптиків. Мабуть це буде найбільше випробування холодом.

У Вільшанах нас прийняв Володя, кандидат історичних наук, то ж вечір забезпечений цікавими історіями. Ми останнє в цій подорожі перемо свої вишиванки і весь інший одяг, надіємось до ранку вони будуть сухими. Налаштовуємось на фініш. Порахували із Іваном наш кілометраж – 1929 км. 1929 км!!! Хто б міг подумати. Коли прийдемо в Харків, буде десь під 1975 км на 98-й день подорожі. Вирішили із Іваном, як мінімум доходити по Харкову до 2000 км, дотримуючись правил нашої подорожі, адже ми говорили про понад 2000 км пригод. Тому залишайтесь із нами і побажайте нам гарного здоров’я!)

P.S. Ввечері Іван приніс вишиванки, які ми перед тим, повісили на вулиці і вони були замерзлі, як пельмені із морозилки.