Люблю знаходити нові місця. Надто ж ті, про котрі, здається, забули всі.
Як ось цей закинутий яблуневий сад поблизу Тернополя. Гілля, стяжіле від яблук, хилиться долі. Вгорі - сіре небо, внизу - зарослі трави.
Видається, можна годинами ходити між яблунь. Розглядати - тут яблуко з’їли оси, поруч - яблуневий цвіт. Чим вам не метафізичні знаки?