Народний артист України, легенда Тернопільського драмтеатру Петро Трохимович Ластівка відійшов у вічність на 97 році життя. Він згорів у власному помешканні через коротке замикання електропроводів 18 грудня.

Про це повідомляє композитор  Анатолій Горчинський.

Петро Ластівка (старший) народився 5 червня 1922 року (хоча святкував 5 липня, бо так було насправді) у с. Савинці, нині Рокитнянського району Київської області. Актор, літератор. Заслужений артист УРСР (1972), народний артист УРСР (1980). Чоловік Марії, батько Петра Петровича Ластівок.

Учасник німецько-радянської війни, лейтенант, розвідник парашутно-десантних військ. Закінчив школу кіноактора при Київській кіностудії художніх фільмів (1949, нині кіностудія ім. О.Довженка). Працював у Закарпатському та Чернігівському музично-драматичному театрах. 1960–1988 — актор Тернопільського музично-драматичного театру (нині академічний театр). Зіграв понад 100 ролей: Петро («Наталка Полтавка» Івана Котляревського), Левко і Брут («Майська ніч» та «Вій» за Миколою Гоголем), Мельниченко («Дай серцю волю, заведе в неволю» Марка Кропивницького),Кравчина («Незабутнє» за Олександром Довженком), Лопата («Земля» за Ольгою Кобилянською), Крячко («Дикий Ангел» Олексія Коломійця), Василь («Циганка Аза» Михайла Старицького), Горфорд («Слухайте, товариші потомки» Д.Мусієнка), Василь Коврига («Рідна мати моя» Ю.Мокрієва), Кирило («Спасибі тобі, моє кохання» Олексія Коломійця), Олексій Молчалін («Лихо з розуму» О.Грибоєдова).

Знявся у кінофільмах: 1948: «Третій удар», 1970: «Чортова дюжина», 1972: «Вершники», 1973–1976: «Дума про Ковпака».

48376115_132925414375716_4502470312964653056_n (1)

Автор п’єс: «Міль» (1953), «За волю Карпат» (1955), «Дівчина з Десни»(1959), «Обличчям до сонця» (1968), «Роман Міжгір'я» (1972, за однойменним твором Івана Ле).

Фото з допису