Волонтерство, як прояв доброї волі, можливе у всіх сферах суспільного життя, у тому числі й в економічній науці. Цю тезу підтверджують міркування завідувача кафедри менеджменту інноваційної діяльності та підприємництва Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, заслуженого діяча науки і техніки України Богдана Андрушківа.

- Пане Богдане, зaрaз волонтерство – потужний соціaльно-суспільний рух, спроможний прийняти нa себе чaстину повновaжень держaвних соціaльних устaнов. Якою Ви бачите у цьому контексті місію науковців краю?

- Передусім скажу, що в основу добровільності, волонтерства поклaденa здaтність однієї людини безкорисливо виконувaти роботу нa блaго інших. Тобто, чaстину чaсу, енергії, знaнь, досвіду волонтер витрaчaє нa виконaння діяльності, якa приносить користь іншим людям чи суспільству в цілому. Такиим чином, волонтерський рух – це рух з нaдaння безкорисливої допомоги тим, хто її потребує. Під цим поняттям розуміють волонтерські дії, як нa місцевому, тaк і нa держaвному рівнях.

Отож, в нинішніх політичних, соціально-економічних умовах  в Україні активізувалися учені-економісти, пропонуючи інноваційні шляхи виходу з чисельних криз, в тому числі й економічної.

Адже триває руйнація економіки, яка, до речі і так на ладан дихає, та, в основному, тримається на зарубіжних ін’єкціях. Сьогодні її порятунок у добрій, консолідованій волі підприємців та професіоналів-науковців у цій сфері.

- Але ж, що можуть зробити у цій ситуації науковці?

- Давайте, будемо відвертими. Державна наука фінансується за залишковим принципом. Олігархи живуть у своєму містечково-глобальному світі і готові продати не лише державу за гріш, а й те, що у них, можливо, є ще святим. Вони далекі від державницької совісті та свідомості. Водночас, треба констатувати – промисловці та підприємці, малі бізнесмени спраглі на наукову думку у вирішенні господарської проблематики. Тому багато науковців безкоштовно, на громадських засадах консультують, розробляють плани, проекти виходу з кризового стану. Громадські академічні формування об’єднуються і колегіально розглядають цю проблематику. Зараз такі ініціативи отримали оформлення та визнання як волонтерський науковий рух.

   - Розкажіть конкретніше про нього.

   - Започаткував такий рух віце-президент Академії економічних наук України, заслужений діяч науки і техніки України, доктор економічних наук, професор Микола Білопольський. До руху приєдналися Академія соціального управління, Академія вищої освіти України, з ініціативи якої організовано «Міжнародний форум «Науковці  та освітяни України в ім’я утвердження  миру, стабільності та розвитку суспільства». У рамках згаданого руху Український інститут стратегій глобального розвитку і адаптації провів круглий стіл з обговорення проблем та тенденцій в економіці України, спричинених воєнним російсько-українським конфліктом і визначення шляхів їх вирішення в економічній площині.

  Зазначу, що організація наукового волонтерства у сфері постконфліктної стабілізації економіки України, набирає масштабності і стає вимогою дня. Девіз цього починання: «Порятунок економіки держави – святий обов’язок кожного науковця, а економістів у першу чергу».

- Які можна виділити етапи цього починання у наукових колах?

- Це - ряд заходів, серед яких, обговорення концепції економічної програми виходу України з кризи. Такий документ передбачає розгляд зарубіжного досвіду у цій сфері, визначення шляхів реформування економіки, ліквідацію корупції тощо.

До процесу розвитку волонтерського руху приєдналися учені ВУЗівської науки Києва, Вінниці, Маріуполя, Миколаїва, Херсона, Тернополя. Отож, наукове волонтерство набирає обертів. На минулій нашій зустрічі визначено покликання волонтерського руху. А це - пошук шляхів виходу з кризи, пропаганда науково-технічного прогресу, розробка та впровадження інновацій, надання допомоги у розробці бізнес-планів, створення сприятливого інвестиційного клімату, сприяння розвитку зарубіжного співробітництва у Євроінтеграційному контексті, організація економічної та майнової безпеки.

  - А що конкретно зроблено науковцями-волонтерами з Тернопільщини?

  - Наприклад, у Лановецькому районі, за участю представників обласної та місцевої влади, кафедри менеджменту інноваційної діяльності та підприємництва ТНТУ імені Івана Пулюя, господарників району відбулося засідання круглого столу та презентація наукового видання під назвою: «Наш завтрашній день. Пошук шляхів управління розвитком області».

 В рамках круглого столу відбулася обговорили концепцію науково-технічної програми: «Нова економіка Тернопільської області» та Концептуальних основ економічної програми виходу України з кризи у постконфліктний період. Над програмою працювали науковці ТНТУ імені Івана Пулюя, працівники обласної ради, аспіранти та магістри, зокрема, докторант Тернопільського національного технічного університету Роман Шерстюк.

 Наступним етапом  волонтерського поступу став аналіз адаптивно-трасформаційніих проблеми. На базі Тернопільського національно технічного університету відбувся круглий стіл на тему «Методологія розробки постконфліктної багатовекторної моделі економіки України: стратегії і прогнози розвитку».

  - Які ж основні тези цієї зустрічі?

 - Скажу, що попри критичні висловлювання, відзначалося, що для виходу з постконфліктної ситуації є реальні можливості. Вони ґрунтуються на ефективному використанні всіх видів ресурсів, у тому числі інтелектуального. Визначено пріоритети розвитку господарського комплексу у регіональному та галузевому планах. Учасники круглого столу зійшлися у жвавій дискусії: що важливіше для Європи - регіон в Україні чи регіон у  глобальному розумінні. Адже ми маємо право порівнювати, бо живемо у Європі.

  - Знаю, що це тематика порушувалася і під час Форуму Академії наук вищої школи України?

   - Так, на останньому засіданні представників наукового волонтерського руху, що відбулося в Маріуполі, серед основних проблем розвитку національної економіки, ми виокремили, передусім, низьку інвестиційну привабливість України. Відмічалось, що внаслідок російсько-українського конфлікту обсяг інвестицій різко знизився практично з усіх країн. Основними інвесторами залишаються Кіпр та інші країни, відомі в Україні як зони ухилення від оподаткування. Також йшлося про те, що спостерігається зниження експорту – товарів на 15% та послуг - на 24%. Основною причиною цього послужила заборона на вивіз в РФ товарів воєнного призначення, а також зниження закупівель Росією через бойкот українських товарів. Обсяг експорт у інші країни практично не змінився.

Внаслідок руйнації та неможливості функціонування ряду промислових підприємств, які розташовані на окупованій території, розриву технологічного зв’язку з ними, зниження експорту, відбулося зниження індексу промислової продукції на 21,5% порівняно із минулим роком. 

Серед іншого, науковці-економісти стверджують, що втрати промисловості України від російсько-українського воєнного конфлікту сягають приблизно 4 млрд. дол. експорту, десятки мільйонів гривень ВВП, декілька тисяч зруйнованих промислових підприємств. Постраждала і соціальна інфраструктура.

- Що ж пропонувалось робити у такій ситуації?

 - Для вирішення окреслених проблем ми запропонували постконфліктну багатовекторну модель економічного розвитку. Вона, на наше переконання, дозволить оцінити перспективність різних напрямів зовнішньоекономічних відносин і стратегічного партнерства України. Перш за все, необхідно провести аналіз зовнішнього та внутрішнього економічного середовища з точки зору розвитку України, визначити основні принципи формування постконфліктної багатовекторної моделі економічного розвитку.

Варто проаналізувати перспективи взаємовідносин України з різними глобальними партнерами, визначити нових перспективних економічних партнерів, сформувати перелік унікальних взаємовигідних можливостей для економіки України.

  - А як Ви, пане Богдане, оцінюєте готовність корпусу наукових волонтерів до участі у вирішенні таких, насправді глобальних для України проблем?

  - Скажу відверто, спілкуючись із десятками своїх колег у Києві та в інших містах України: наукові волонтери готові реалізувати  інституційні засади формування економічної Конституції України.

Вона регламентуватиме  виробничі взаємовідносини та  дозволить посилити контроль та відповідальність за ефективне використання всіх видів ресурсів, протистоятиме проявам корупції, хабарництва інших фінансово-економічних  зловживань.

- А як у цьому великому масштабному проекті бачиться регіональний аспект?

 - Скажу стисло: у регіональному розумінні, на противагу російській провокаційно-диверсійній федералізації, ми готові запропонувати повний регіональний господарський розрахунок, наукові розробки якого сьогодні пропонуються рядом учених Академії економічних наук України.

Що ж, видно з усього, українська наука, не дивлячись на принизливу для вчених зарплату, залишкове фінансування науково-дослідних робіт, продовжує зберігати творчу активність.

Науковці-ентузіасти, ці благодійники у мантіях, пропонують інноваційні проекти. Залишається лише сподіватися, що держава прислухається до спроб волонтерського наукового руху змінити ситуацію в Україні на краще і, відтак, сприятиме розвитку та реалізації цих думок і пропозицій українських вчених та науковців.

   Орест Сарматський