«Мила, напиши мені довгі листи-и-и, червоними помадами штамповані конверти…» — так мелодійно-спокусливо просить чоловічий голос, м’який і шовковистий, із приємною джазовою хрипинкою на денці, повідомляє Нова Тернопільська газета.

Коли ж дізнаєшся, що не лише виконавцем, а й автором слів і музики є «тернопільський нігерієць» Леонардо Ободоеке (нині він виступає під псевдонімом Leo Mantis), то тільки дивуєшся!

Ще якихось шість років тому він, п’ята дитина з шести у звичайній нігерійській сім’ї, про Україну ні сном, ні духом не відав, не кажучи вже про те, що стане тут відомим музикантом!  Але сталося так, як сталося… Вирішивши вступати до медичного вишу,  Леонардо вирушив до Тернополя. І тут у таксі   почув пісню, яка його, затятого меломана,  вразила у саме серце. Уже в Тернополі довідався, що то була композиція  «Я так хочу» «Океану Ельзи». Тоді прослухав ще одну пісню гурту, і ще, і ще… За півтора року Леонардо вивчив українську мову — здебільшого, як зізнається сам, на піснях Вакарчука… А ще за якийсь час  узяв у руки гітару і сам заспівав. Перше ж відео, де Лео співає пісні «Океану Ельзи», «порвало» YouTube. А коли хлопець на численні прохання друзів спробував свої сили у вокальному шоу «Голос країни», на його чуттєве виконання композиції «Така як ти» обернувся, звичайно ж, тренер… Святослав Вакарчук! І хоча Лео не став «голосом країни», він став улюбленцем країни і тренера, який «охрестив» його «одним із найбільш музикальних людей в країні». Нині  Лео Мантіс прислухається до порад свого наставника і навіть ділить з ним сцену (як-от на концерті в Лондоні цієї весни), випустив уже дві пісні, активно працює над  дебютним альбомом, а ще – нарешті склав останній іспит у медуніверситеті! Тепер він   — дипломований лікар. А от що буде далі — розповість він сам…

З Лагоса до Тернополя — аби стати лікарем

«Мене звати Леонардо, я з файного міста Тернопіль», —  так майже три роки тому презентував себе на «Голосі…» хлопець, зірвавши при цьому шквал овацій публіки. А перед «файним містом» був  рідний Лагос, від якого до  Тернополя – відстань у понад 8 тисяч кілометрів.  Що спонукало Леонардо подолати її і приїхати саме сюди?

— Мрія стати лікарем, — пояснює Леонардо. — Власне, я не те, щоб  мріяв, а завжди точно знав, що буду лікарем. Мої рідні хотіли мати в сім’ї свого лікаря, тому наші плани збігались… (Сміється — авт.) Я розглядав велику кількість місць, де навчатися, проте  точно знав, що це мало бути маленьке та затишне місто.   Почитав про Західну Україну, поспілкувався з подругою з Лагоса, котра навчалася в Тернополі, – і пішов пакувати валізи…   І з того часу ще жодного разу про це не пошкодував! Останні рік-два жив практично на два міста — Тернопіль і Київ, нині ж, по завершенню навчання, уже потроху перебираюся до столиці… Але майже рідне мені «файне місто» обіцяю не забувати!

До слова, цьогоріч до мене на випускний мають приїхати мої рідні. Не можу дочекатись зустрічі з ними! У нас не лише дуже велика, а й дуже дружна сім’я, і я дуже скучаю за ними. На жаль, бачимося рідко — лише раз в два роки, проте зв’язок підтримуємо постійно…

 «Якщо дівчина вміє смачно готувати, я готовий зробити їй пропозицію»

Леонардо жартує, що саме зростанню у великій сім’ї із п’ятьма братами й сестрами, де кожен слухав щось своє, а він, як майже наймолодший, найдовше чекав своєї черги на пульт, завдячує  тому, що з дитинства знався на найрізноманітніших жанрах музики, —  від європейського року до традиційних африканських мотивів.

— Я ріс у різних жанрах, —  розповідає виконавець.  — З дитинства захоплювався музикою, любив просто зайти в музичний магазин і кілька годин слухати пісні, а також регулярно купляв диски якихось цікавих виконавців.  Мене з часом всі продавці вже знали…

Коли розпочалася «тернопільська сторінка» його життя, окрім української музики, хлопець відкрив для себе ще й українську поезію: любить Івана Франка і Тараса Шевченка, читає і сучасних поетів —  скажімо, Сергія Жадана… І коли вже під час участі у «Голосі країни» Вакарчук-продюсер порадив Лео взятися за написання власних пісень, він… так і зробив!

І – перший млинець (себто, дебютний сингл «Листи»), судячи із захоплених відгуків публіки, вдався явно не глевким! Тим більше, що він має свою, дуже особливу і особисту історію: на написання цієї пісні, зізнається сам Леонардо, його надихнуло кохання… А вже після виходу пісні, каже, дівчата мало не закидали його «проштампованою червоною помадою» епістолярією. Проте до своєї популярності хлопець ставиться спокійно: каже, бувають різні ситуації, але здебільшого завжди приємно спілкуватися з людьми, які цінують нашу роботу. На питання ж про одну-єдину і те, якою має бути дівчина, щоб йому сподобатися, віджартовується: «Якщо вона вміє смачно готувати, я готовий зробити їй пропозицію»…

IMG_7293

Музика чи медицина? Час покаже!

 Нині у музичній «скарбничці» співака є вже понад два десятки написаних ним композицій. І, звичайно ж, триває його співпраця із Святославом Вакарчуком.

— Мені подобається працювати зі Славком, він дуже творча людина, він, у прямому розумінні цього слова, переповнений ідеями щодо музики. Як то кажуть, ми з ним на одній хвилі… А щодо того, як поєднати музику і медицину — це нелегко, звичайно, але один розумний наставник сказав: “Якщо хочеш чогось здобути в житті, потрібно бути наполегливим.” Часто доводиться жертвувати сном. Стосовно подальших планів — час покаже! Хочеться ще більше писати, краще писати, вдосконалювати свою українську, знайти свій власний стиль, надалі займатися й зробити для української музики щось нове й свіже. Тепер готуємо альбом, тож очікуйте неочікуваного!