Іноземці живуть своїми проблемами і негараздами, а тому не завжди швидко реагують на події, що відбуваються у нас. Проте Україна цікава для світу! І це дає нам надію на вирішення усіх труднощів, у тому числі – військового конфлікту на сході.

У цьому переконаний голова громадської ліги Україна-НАТО Сергій Джердж. Екс-тернополянин нещодавно відвідав рідне місто, аби розповісти про Варшавський саміт Україна-НАТО.

Україна очікує допомоги від НАТО, навіть не будучи членом Альянсу. На що ж ми насправді можемо розраховувати?

А меж немає - жодних! НАТО в силі прийняти будь-які рішення і виконувати їх, використовуючи весь свій інструментарій.

Пам’ятаєте, як нас лякали раніше, мовляв, якщо Україна вступить у НАТО, то сюди прийдуть їхні війська, «НАТівський чобіт». Ми вже майже 3 роки просимо, щоб вони прийшли. А жодного «чоботу» тут ще не бачили. Усе це – непросто. Нас багато обманювали. Насправді, НАТО створювали, щоб… не воювати. Така правда життя!

Чи зможуть виправити ситуацію на сході України якісь миротворчі сили?

Думаю, ця місія виконала б свою функцію. Але! У такому миротворчому контингенті категорично не може бути представників однієї із конфліктних сторін. Проте, якщо рішення про введення миротворчого контингенту будуть приймати в ООН, то у Раді безпеки цієї організації Росія має право вето. Тож її впливу уникнути не вдасться.

А для нас найгіршим варіантом стало б те, що якісь російські підрозділи прийдуть на схід уже під виглядом миротворців. Навіть війська, які уже там перебувають, перефарбують каски в білий чи голубий колір. Тоді стане ще гірше. Повториться історія, що вже була в Абхазії і Придністров’ї.

А на нашу допомогу у світі розраховують? Чому ж ми тоді не отримуємо належної підтримки? Хто краще за нас знає, що таке гібридна війна? Звісно, що наш досвід неоціненний для інших країн. Ми будемо цими знаннями ділитися…

Так, США не допомагали так званою летальною зброєю. Але ж ми отримували звідти та з інших краї машини швидкої допомоги, заготовки для виготовлення стволів, оснащення для снайперських гвинтівок, навіть кулі. Надавали Україні і радари. Насправді елементи допомоги, окреслені на саміті Україна-НАТО, були реалізовані.

Чи висували якісь вимоги до нашої держави? Чи лунали пропозиції?

Під час засідання комісії Україна-НАТО під час Варшавського саміту виникла серйозна дискусія з цього приводу. Але варто уточнити одну важливу річ: це зібрання відбувалося на рівні керівників держав і урядів, тож у ньому брав участь особисто Петро Порошенко. Майже одночасно відбувалися наради із представниками Грузії. Але – на значно нижчому рівні. Згодом пройшло і засідання комісії Росія-НАТО, але вже фактично на рівні технічних працівників, тобто лише для ознайомлення із минулими подіями. Як на мене, це ілюструє рівень ставлення до усіх вказаних держав.

Коротко про саме засідання із українською делегацією. Там відбувалася дуже відверта розмова. Звісно, йшлося про реформи, які, в тому числі, важливі і для НАТО. Іноземців дуже цікавить і наша судова система, і правова. Але основне – це зміни у секторі безпеки. Це – те, що вони від нас чекають насамперед.

Після виборів у США, перемоги Трампа багато говорили про зближення світової супердержави із Росією. Який вплив це може мати на НАТО і, зокрема, на ставлення блоку до України?

Дійсно дещо контраверсійні заяви озвучував Трамп під час своєї передвиборчої кампанії. Він навіть сказав, що, можливо, США забагато підтримує НАТО. Мовляв, у безпеку мають більшу частку вносити європейці. Але не варто ці слова переоцінювати. Насправді, такий діалог Європи і США триває не перший рік. Чимало експертів вважають, що ЄС вносить надто малу частку. Адже рекомендована НАТО цифра – витрачати на оборону 2% від валового внутрішнього продукту. У Європі натомість дають лише 1-1,5%. Особливо видатки зменшилися після кризи 2008 року. А врахуйте, що військовий бюджет США – понад 500 мільярдів доларів.

Джердж5 (Copy)

Втім, сталу досі політику держави щодо НАТО Трамп навряд чи мінятиме. По-перше, можливості президента у США зовсім не такі, як у диктатора. Трапм не може як Путін прийти у сенат чи конгрес і сказати: «Завтра ми вводимо війська в Україну чи іншу країну» і всі відразу піднімуть руки «за». У США таке просто неможливо. Окрім того, дуже потужною є американська дипломатія. По-друге, є така річ, як розвідка. Є такі дані, із якими Трампа познайомили уже після того, як він став президентом. Тому, як на мене, він уже від початку оточений людьми, які коригуватимуть і його політику, і його заяви. Лідерство своє у світі США точно збереже.

То які ж все-таки перспективи в України і світу?

Я хочу закликати - розглядати усе із точки зору того, що корисно і необхідно для України. Найгірший варіант для нас – залишитися сам-на-сам із ворогом. Тому ми зацікавлені у тому, щоб нам допомагало якомога більше держав і якомога більше різних міжнародних інституцій. Це – і ООН, і ОБСЄ, і ЄС, і, звісно, НАТО. Нехай собі Росія провокує нові конфлікти і нових ворогів, відновлює військові бази у В’єтнамі чи на Кубі, наприклад. Хай будують. Хай вкладають мільярди. Думаю, це лише пришвидшить розвал Росії…

Насправді, Росія своїми діями здатна залякати лише невеликі європейські країни. Створити там певну громадську думку. Але знімати санкції через це із них ніхто не буде. Ці надії марні. У світі знають про всі їхні злочини. Навіть звичайним людям зрозумілі завдання Росії у Сирії, наприклад: під виглядом боротьби із тероризмом насправді знищити усю демократичну опозицію, щоб Асад залишився керувати далі. Початкові їхні лозунги – про боротьбу із Ісламською державною уже всі забули.

На жаль, реакція НАТО і ООН йде із певним запізненням. У нас уже майже 3 роки йде війна, а тільки недавно почали лунати чіткі визначення з цього приводу із їхнього боку… Але вони є! І це дає нам надію.

Україна_НАТО (Copy)

Фото і відео автора

Довідка. Сергій Джердж народився 21 квітня 1963 р. у Тернополі. Закінчив Тернопільський державний медичний інститут у 1986 р. У 1986-1992 рр. працював лікарем у Миколаєві. У 1992-1994 рр. — на науковій роботі в Науково-дослідному інституті урології та нефрології Національної академії медичних наук України. У 1994-1995 рр. навчався в Інституті державного управління і самоврядування при Кабінеті Міністрів. У 1990-2001 рр. — член Демократичної партії України. Із 1998 р. - президент Всеукраїнської ГО «Демократична дія». У 2001 р. проходив стажування у Військовому мовному навчальному Центрі при Національній академії оборони Угорщини у Будапешті. У 2006 р. обраний головою Координаційної ради Всеукраїнського громадського об'єднання «Громадська ліга Україна-НАТО». У 2011 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Інституціоналізація інформаційної політики України у сфері євроатлантичного співробітництва». Має вчений ступінь кандидата політичних наук. У 2013 р. став головою Української республіканської партії.