На фермі села Урмань – поповнення.

Сюди завезли джерсійську породу великої рогатої худоби молочного напряму. Це - одна з найбільш жирномолочних порід, повідомляє компанія «Агропродсервіс», якій належить урманська ферма.

- Це - давня порода корів, яка відома своїм жирним молоком, виведена в Англії на острові Джерсі, що розташувався в протоці Ла-Манш між материковою Францією та острівною Англією приблизно в кінці XVIII століття, - йдеться у повідомленні. 

А от аграрний сайт Куркуль пише, що джерсійська порода корів з`явилася в результаті схрещування кількох порід. В умовах острівного клімату, де  прекрасні зелені пасовища, розведення корів процвітало. З їхнього жирного молока виходило багато масла, тому, щоб уникнути небажаного схрещування, в 1789 році на острів заборонили завозити рогату худобу інших порід.

Джерсійські корови продемонстрували чудові адаптаційні показники, тому змогли прижитися в країнах з украй різноманітним кліматом: США, Канаді, Новій Зеландії, Австралії, Данії, Франції.

Корови-джейсірки — справжні красуні: витончені, сухорляві, невисокі, з тонкою шиєю і підведеними чорним очима. Голова легка і суха, тулуб плоский, м'язи щільні, сухі, вим'я чашоподібної формиЮ

шкіра тонка, еластична.

Масть у джерсійських корів руда або світло-бура, іноді темного відтінку. Буває, що кінцівки тварин і нижня частина тулуба означені і білими плямами. У биків голова, шия і ноги часто темніші ніж у корів, а вздовж спини простягається чорна смуга. Темний ніс облямований світлою шерстю, вуха всередині також світлі.

Маса бичків становить 600-700 кг.

В середньому джерсійська корова за рік дає 4000-5500 кг молока, але корови-рекордсменки здатні давати й до 11000 кг. Мінімальна жирність, на яку варто розраховувати, становить 4,5%, але при хорошому утриманні молоко джерсійських корів містить 5-7% жиру, а інколи цей показник може досягати 9%.

До мінусів цих корів можна віднести лякливість і тривале звикання до нового господаря.

Фото з допису