— Я почав мандрувати з тижневої поїздки до Туреччини:  готель «все включено», пляж, море. То було гарно, але захотілося більшого. Мені цікаво бачити нові місця та людей, тож почав подорожувати Європою. У якийсь момент мені набридла робота і я вирішив дозволити собі трішки відпочити. Тепер подорожую, інколи працюю, — розповідає Віталій Телесніцький. Він жив у Тернополі, а, коли стало нудно й вирішив вивчити англійську, поїхав до Лондона, де замість планованих півроку, осів на більш, як десять років. Останнім часом Віталій багато подорожує і побував у більш, ніж сорока країнах. Зустріч із мандрівцем відбулася у тернопільській книгарні «Є», модерував захід Юрій Матевощук.

— Мені завжди хотілося побувати в Азії, але довго не міг реалізувати це бажання. А якось вирішив — час втілювати задумане. Коли обирав країну, в яку полетіти, з’ясувалось, що мій друг з Тернополя був у Таїланді, а через місяць мав їхати на Філіппіни. Я вирішив, що добре, коли на незнайомому місці буде знайома людина, і хоча не збирався на Філіппіни, сказав собі: «Чому б і ні». Тож так сталося, що два роки тому я вирішив кинути роботу й полетіти в Азію. У мене був план почати з Філіппін, а потім рухатися на південь.

Розповідаючи про цю острівну країну, Віталій відзначає, що місцеві дуже привітні, але є багато місць, де треба бути дуже обережним, і це стосується навіть столиці.

— Мені дуже сподобалися місцеві маршрутки — джипні. Це місцевий винахід — вони перероблені з американських воєнних джипів, і доповнені деталями з різних автомобілів, тому кожен джипні тюнінгований та прикрашений по-своєму, так, що двох однакових не знайдеш. Не зважаючи на те, що вхід в салом ззаду кузова, всередині мало місця і тільки сидячі місця, вікон часто нема, як на мене це дуже зручний транспорт, ліпший, ніж таксі.

Продовжуючи тему транспорту, можна згадати токійське метро, порозумітися в схемі якого для європейця дуже і дуже непросто.

— Там нема жодного символу, звичного західній людині. Тому заздалегідь прораховував схему, як дістатися з одного місця в інше. У місцевих питати поради майже безрезультатно – англійську там практично ніхто не знає. Тому завжди, коли планую поїздку, дбаю про дорогу, житло та Інтернет. Без останнього, особливо, якщо ти не підготований, можна пропасти. Хоча загалом туристом в Японії бути добре – всі тобі раді й посміхаються, хоча, трапляється, не знають, як поводитися з іноземцем, і просто тебе ігнорують. А загалом японське суспільство дуже консервативне. Існує багато правил, які має виконувати кожен. Це добре для соціуму, але погано для індивідуума. Тому в Японію добре приїхати, подивитися та поїхати. 

До речі, Віталій каже, що Японія не така дорога країна для мандрівників, як зазвичай стверджують.

— Знімати житло й справді досить дорого, а ось поїсти в ресторані там можна дешевше, ніж в Україні. Якщо добре  розрахувати маршрут і харчування, то вийде, що побачити Японію за розумні гроші – можливо. Загалом інколи мені в Азії жити дешевше, ніж в Україні. Люди бояться, що не можуть дозволити  собі закордонні подорожі, а я не можу дозволити собі жити в Києві. Приміром, орендувати хатину в Таїланді мені вийшло дешевше, ніж, якби знімав квартиру в столиці України.

Найцікавіше в подорожах для Віталія різноманітність — людей, краєвидів, культури.

— Тому, як на мене, не існує найкращої країни. Але тривалі подорожі втомлюють, через те після інтенсивної мандрівки Філіппінами, коли приїхав до Таїланду, прожив там півтора місяці. Хотілося вже не бігати як турист, а замешкати десь, аби зазнайомитися з людьми, відкрити різні місця. Оскільки я так і не доїхав до В’єтнаму Лаосу та Камбоджі, то цьогоріч планую туди податися.

Анна Золотнюк