Володимир Ковцун: про жарти, мед і те, як голим по сцені бігав (інтерв’ю)
– То просто моя робота! Я професійно цим займаюся. Людям подобається – значить, я роблю це добре. Це як люба інша робота, ти втягуєшся. Як вступив до інституту, так і почав грати в КВН з 1997 року і до сьогодні тим самим займаюся.– В якій атмосфері відбувається написання і робота над сценками?DSC_0612 (Copy)
– Має бути тихо. Тому що все мішає – навіть коли машини їздять. В основному я лежу в ліжку з комп’ютером на колінах – по-перше так дуже зручно, по-друге – так можна поспати на робочому місці. Або з Віталіком Тільним сидимо за столом і пишемо смішне, але збоку виглядає цей процес взагалі не весело, ніби два мужика пишуть лист в прокуратуру.– За 9 років у «Вар’ятах» чи протягом ваших 22 років КВНівського життя були якісь курйози, моменти, коли ви забували тексти і т. п.?
– Ясно, що були! І тексти забували, і падали, і за шнурки зашпортувалися. Зал завжди відчуває, коли щось не так – люди того і чекають, щоб зашпортався, впав, забув, вийшов з розстібнутою ширінкою. От тоді зал вже не стримується.. ржуть зі всьої сили. Був навіть момент, що я в Березілі голий по сцені пробіг. Це був один єдиний раз, ще за часів КВН. Був фестиваль, де брали участь понад 20 команд. В нас була сценка, де стояло три дівчини і хлопці по черзі до них виходили. В кожного вони крали якісь речі, в результаті один стояв в трусах, в другого ще щось вкрали, а я вибіг голий. Ви не подумайте поганого, я тоді прикривався руками. Але це дуже було смішно. За кулісами усі знали, що я маю бути голий. Я за ширмою скидаю труси, за кулісами вже стояв крик, а коли вибіг так на сцену то зал від реготу підскочив в Березілі до стелі. Ніхто такого не чекав.– Знаємо, що ви виготовляєте мед на продаж. Як просувається бізнес?DSC_0606 (Copy)
– Мед виготовляють бджоли (чи приносять), а не я! І це не бізнес, а улюблене заняття. Воно надає мені певного спокою. Коли між концертами ми маємо час, я їду у село і йду до бджіл. В мене є пасічник, який допомагає доглядати за пасікою. Коли в мене був один вулик то меду вистачало для себе. А зараз є 19 вуликів, і ми чисто фізично не можемо усе використати. Хоча їмо я, мама, сестра, вся родина і знайомі – усі їдять мед і його все рівно багато. Тому його потрібно продавати. І для того, щоб його продати, я замовляю баночки, роблю на замовлення наклейки. Люди пишуть мені повідомлення, що хочуть придбати продукт, мама записує куди і кому відправити і новою поштою надсилає замовлення.– У Тернополі ви зіграли два концерти. Це на честь дня народження колективу?
– На перший основний концерт (о 20:00) квитки розкупили одразу. Тому ми зробили ще додатковий концерт на 17:00. В нас завжди приходять на концерт і військовослужбовці, також роздаємо квитки для людей, які не можуть придбати квитки: це і дитбудинки, соціально обмежена категорія людей. Це не лише у Тернополі, таке практикуємо по цілій Україні.– Що зазвичай отримуєте від своїх шанувальників?
– Воно все поєднується. Концерти – це наша робота, за яку отримуємо гроші. Також отримуємо і оплески, букети квітів. Ми об’їздили з «Вар’ятами» багато країн і міст. Я б сам такого ніколи не зміг собі дозволити. А коли є концерт, ми маємо можливість поєднати подорож із роботою.– Знаємо, що ви їздили на Схід, підтримуєте наших військовослужбовців. Чи продовжується ваша допомога зараз?DSC_0615 (Copy)
– Так, їздили. Кожен виконує свою роботу – хтось взяв до рук зброю і пішов воювати, а ті хто цього зробити не можуть, мають допомагати захисникам. Хтось грошима, хтось моральною підтримкою, але осторонь бути не можна. Ми – усі українці, і якщо не ми, то хто?!Такою патріотичною нотою завершилася наша розмова. Концерт відбувся на вищому рівні. Присутні сміялись досхочу та вдячно аплодували акторам. Усі, хто бажає замовити мед від Владзя, можете написати в особисті повідомлення Володимиру Ковцуну. Фото авторки62132198_835333830195072_4772445931352096768_n
