Вона  знає, як сфотографувати їжу, щоби капала слинка та хотілось бігти замовляти піцу, десерт чи салат. Світлини зі стравами, що парують, можна розглядати довго, а ось фотографувати їх потрібно дуже швидко. Про особливості фудфотографії я й поспілкувалась із Надею Ротман.   

— Це сталось роки чотири тому. Тоді фотографувала репортажі для «Кнайпи», наближався Новий рік і треба було відзняти святковий стіл. Це завдання було для мене неочікуваним: не знімала ні їжу, ні займалась предметною фотографією. Крім того, я люблю їжу їсти, я їм багато й завжди. Проте зйомка пройшла вдало і відтоді знімала для «Кнайпи», а поступово почала співпрацювати з п’ятьма-шістьма закладами, щоправда після карантину замовлень стало трохи менше. 

DSC_8424-47

— Ти займаєшся також іншими видами зйомок. Порівнюючи з портретною чи репортажною — в чому особливості фотографування їжі? 

— Думаю, тут головне зробити так, аби той, хто дивиться на фото, хотів з’їсти те, що на світлині. Це має бути «смачна» фотографія. 

Є такий нюанс: ті страви, котрі я не їм чи мені не особливо смакують, виходять не такими смачними на фото, як ті, котрі люблю. Десерти, піци, салати у мене вдаються дуже апетитними, так само й коктейлі, хоча не вживаю алкоголю приблизно два роки. А з тим, що називають «закусками до пива», з ребрами, стейками, мідіями — мучуся. Розумію, що як професіоналка маю відкинути особисте, тому працюю, знімаю, кадри виходять класні, але вигляд мають не такий, який би я хотіла. Думаю, практикою це можна виправити, працюю зараз над цим.  

Інша специфіка — швидкість. Багато страв потрібно знімати щойно їх приготували. Припустимо, піца — її часто прикрашають базиліком, і якщо він пів години постоїть, то зів’яне; а сир, коли вистигає, перестає тягнутись — це теж мінус. Так само не можна довго чекати зі зйомкою салату —  овочі й зелень за пів години втрачають апетитний вигляд. 

Я люблю знімати їжу з природнім світлом, тому для мене важливо фотографувати в першій половині дня, хоча фотографую із штучним світлом теж.

Іноді порівнюю свою роботу з роботою голлівудських акторів, котрі тривалий час очікують, поки нарешті відзнімуть сцену із ними. Я довго чекаю, поки підготують страви, а ось знімаю — швидко. 

— Найголовніше, щоби фото у мене викликало апетит. По-друге, аби було апетитне для інших. 

IMG_5343-110

— Чим тобі подобається фудфотографія?

— Люблю знімати їжу, бо вона мовчить (сміється — А.З.). Її можна фотографувати в тиші та спокої — вона не капризує, не каже, що не знає, як стати. Ти можеш робити, що хочеш: експериментувати з ракурсами та точками зйомки. Хоча людей на зйомці найчастіше багато — шеф-кухар, офіціанти… Проте в будь-якому випадку фотографування їжі — спокійний процес. 

Але тут є момент. Деякі страви дуже фотогенічні — з якого ракурсу не відзніми — буде класно, а є такі, що їх крутиш-вертиш і виходить не так, як хочеш. 

— Я читала кумедні бувальщини, як фотографують їжу — що морозиво, приміром, ніяке не морозиво, бо швидко тане. Тобі траплялось заміняти їстівні продукти іншими матеріалами для гарної картинки?

— Чула різні історії, наприклад, що сметана — пінка для гоління чи в піцу додавали клей, аби красиво тягнувся сир. Я жодного разу такого не робила. У мене не виникало потреби, бо зазвичай працюю зі щойно приготованими стравами. Крім того, часто після зйомки ще й дегустуємо приготоване. Все, що відзняте — з’їдається. 

IMG_4679-235

— Наскільки важко фотографувати щось смачне — хочеться спробувати? 

— Так, часто хочеться спробувати — воно ж пахне, щойно приготоване, таке близьке. Деколи сміюсь, що тільки й встигаю слинки ловити. Тут головне правило — дій. Починаю фотографувати і перемикаюсь на роботу. 

Хоча зазвичай перед зйомкою стараюсь добре поїсти дома. Але іноді зйомки тривають довго — бувало, розтягувались на п’ять-шість годин. Але, як уже казала, зазвичай після зйомок  дегустуємо страви.

— До речі, ти любиш готувати і їсти? 

— О, так, їсти я дуже люблю. Раніше з кухнею була на ви, а завдяки карантину почала готувати. Найбільше, як на мене, вдаються десерти — готую їх без цукру та з максимально корисних складників. Люблю бананові панкейки, налисники. Проте все ж  найбільше люблю їсти те, що хтось готує (сміється — А.З). 

— А коли їси щось смачне, не хочеш сфотографувати?

— Буває, на секунду затримуюсь, «фоткаю» очима, думаю, може, дістати фотоапарат, але починаю їсти. Робота роботою, а коли їм – насолоджуюсь моментом і смакую. 

Анна Золотнюк

Фото надані Надею Ротман