У Тернопільському драматичному театрі відбулася прем’єра музичної комедії «За двома зайцями». Виконавиця головної ролі Ілона Баліцька розповіла, як готувалася грати Проню.

- Це твоя перша головна роль у театрі. Що відчувала, коли тобі її запропонували?

- Я такого не очікувала. Ця роль була моєю великою мрією.

photo_2021-11-02_17-33-10 (2)

- Як тобі було працювати в парі з Євгеном Лаціком, який має майже 20 ролей у своєму доробку і більший досвід роботи в театрі?

- Це мене аніскілечки не лякало. Він ставився до мене, як до молодшої сестри і всіляко намагався мене підтримати та допомогти зробити цю роль.

photo_2021-11-02_17-33-11

- Роботу в театрі ти розпочинала гримером-пастижером. Розкажи щось про цей період у твоєму житті.

- Коли я робила зачіски своїм колегам, то мріяла, що колись у цьому кріслі сидітиму і я. Після завершення навчання на театральному факультеті Тернопільського національного педагогічного університету, звісно ж хотілося працювати на сцені. Але час коли я працювала у грим-цеху цінний для мене тим, що я бачила роботу театру зсередини.

- Є якісь риси твоєї головної героїні, які близькі тобі особисто?

- Мені імпонує поведінка Проні в стані закоханості. Вона з головою поринає у стосунки з чоловіком, який припав їй до душі. Проня цікава, романтична, намагається створити свято для коханого.

photo_2021-11-02_17-33-10

- Ви вже відіграли два прем’єрних покази. Було щось, що пішло не за планом?

- У неділю таких моментів було чимало і найцікавіше, що чомусь саме у мене. Може тому, що в суботу мене перехвалили. Із найбільш хвилюючого – в одній з мізансцен у момент переодягання Хімка не змогла защепити мою сукню, заклинила блискавка на спині. Довелося це все обіграти. І, здається, у глядачів склалося враження, що так і мало бути за сценарієм.

- Ця постановка класичного твору Михайла Старицького наближена до сучасності. В другій сцені ти виїжджаєш на роликах.

- До цього я ніколи на роликах не стояла. Вчилася їздити на репетиціях. Падала тричі, - боляче. Про цей етап залишилися «приємні спомини» у вигляді синців.

- Який момент у виставі тобі найбільше подобається?

- Це момент, коли я виконую романс для Свирида Петровича. У нього дуже цікавий текст і це єдина пісня в моєму житті, яку я виконую від душі.

photo_2021-11-02_17-33-10 (4)

- А ти не переживаєш, що можеш залишитися, як кажуть актрисою однієї ролі?

- Та в принципі, зважаючи на те, що це чудова роль та моя тріумфальна прем’єра, я не проти залишитися Пронею. До цього в мене були лише ролі другого плану в комедійних постановках, але зіграти драму я б теж дуже хотіла.

- Що кажуть про твій дебют рідні та друзі?

- Чоловік мною пишається. Він та батьки моя найбільша підтримка. Перед прем’єрою друзі разів сто запитували, коли вже можна буде подивитися. Їм дуже сподобалося. Кажуть, що побачили мене з іншого боку. Мене тішить, що з приємного боку. Також я не очікувала, що матиму таку шалену підтримку від колег з драматичного театру. Дякую усім за допомогу. Хочу сказати, що в підготовці до прем’єри дуже важлива атмосфера. У нас вона була дружньою і позитивною, завдяки головному режисерові. Олег Мосійчук, навіть коли я помилялася, робив зауваження дуже делікатно. І особливо мені приємно, що в мене повірив директор театру Борис Репка. Про цю виставу можна розказувати багато, але краще приходьте і подивіться її.

 

Колаж Михайла Урбанського, фото Оксани Шуфліти