26 Травня 2020, Вівторок


«Біле» пиво: історія і факти

Фотофакт
У Шумську застерігають порушників благоустрою (фотофакт)

Студентку, яку підозрюють у вбивстві іноземця в Тернополі, не випускають з-під варти

Посеред дня на дорозі у Тернополі вирвали з рук дитину

Терористам, які винні у смерті полковника Руслана Муляра, загрожує довічне ув’язнення

Сумний травневий полудень для родини із села під Тернополем

Фотофакт
На Тернопільщині діти ледь не натрапили на небезпеку (фотофакт)

Фотофакт
«Київстар» нищить власність тернополян (фотофакт)

Тернопільщина відзначає 100 років від дня народження відомого земляка (фото)

Відео
У Кременці просять врятувати лисеня, яке блукає дендропарком (фото, відео)

Фотофакт
На Кременеччині спостерігали рідкісне природне явище (фотофакт)

Замість гарного фото підліток отримав опіки 30% шкіри

Чоловіків, які мали при собі невідомі речовини, виявили тернопільські гвардійці

На Тернопільщині «на гарячому» зловили поліцейського при отриманні хабаря

Троє осіб, які понад пів року виготовляли підроблений алкоголь, постануть перед судом

У майнових злочинах поліцейські підозрюють тернополянина

Фотофакт
Деякі жителі Тернополя викидають сміття просто через вікно машини (фотофакт)

У Бережанах скаржаться на недотримання санітарних норм на базарі (фото)

Тернополяни заплатять за газ менше

Фоторепортаж
Незвичні поверхні тернопільських вулиць (фоторепортаж)

Фотофакт
У Бережанах послаблення карантину спостерігається із порушеннями (фотофакт)

Коронавірус на Тернопільщині потроху відступає

Відео
Через хімічну обробку полів в Україні масово гинуть бджоли: на Тернопільщині завчасно подбали про наслідки (відео)

Кременчан просять буди уважнішими в супермаркетах та перевіряти чеки на покупки (фото)

На кількох вулицях Тернополя пару годин не буде води

Фоторепортаж
На Тернопільщині пожежі ледь не залишили людей без даху над головою (фоторепортаж)

Це цікаво
26 травня в історії Тернопільщини

25 Травня 2020, Понеділок


Погода
Погода у Тернополі 26 травня

Фотофакт
Із стадіону в болото: як розважаються на Тернопільщині (фотофакт) 

Очільник Тернопільщини оновив декларацію про доходи

Фотофакт
Колія в жахливому стані: як бережанці добиратимуться до Тернополя? (фотофакт) 

У Ланівцях облаштували відпочинкову зону на набережній (фото)

Як тернополянам повертатись в офіси під час карантину

На Тернопільщині місцеві жителі забули про повагу та людяність 

Фотофакт
Тернопільський «Красунчик дня»

Лінії давніх тернопільських дверей (фото)

Відео
Тернопільський шоумен Сергій Притула розповів про ще одного вихідця з Тернопільщини

Адаптивний карантин на Тернопільщині: що чекає на краян

Найбільшої шкоди коронакриза завдала українським овочівникам (Агроновини)

На Тернопільщині кажуть, що асфальт – справа серйозна

У Кременці знову смерть через COVID-19 (фото)

Як тернополянам вчасно завершити англійське «у»?

У Тернополі катастрофічно не вистачає лікарів та медсестер. Найбільше платять директорам та логістам

У Тернополі затримали водіїв з підозрілими документами

Тернополяни нарешті зможуть отримати закордонні паспорти та візи 

Жителя Бучаччини спіймали на продажі незаконних баз даних

Тернопільщина може побачити майстерню людини, яка презентуватиме українсько-польський проект

У Тернополі судитимуть групу, що підробляла документи та голографічні елементи

Шість автопригод за три дні трапилося на Тернопільщині

Це цікаво
Заліщицьке диво у Чехії та Бразилії (фото)

Фоторепортаж
Майже музей кахлі в одному з тернопільських під’їздів (фоторепортаж)

«Плюються, агресивно поводяться і псують товар» – кременчани скаржаться на психічно хворих

Журналіст з Тернополя був на волосинці від полону в ДНР

Тернопільський журналіст Назарій Наджога ділиться з нашими читачами своїми спогадами про перебування на території так званої «ДНР» та як його вербували представники московських спецслужб. Пропонуємо розповідь Назарія у двох частинах.

Короткий вступ

Мабуть, цю історію краще розповідати від першої особи однини. Так чи інакше, я це все пережив на собі, побував на допитах, перетинав пішки кордон, проходив блок-пости.

Мене не раз запитували: тобі не страшно? Звичайно, страшно. Страх – захисна функція організму – і я боявся. Адже міг опинитися за ґратами не де-небудь, а на території держави-агресора, бо запідозрили в мені екстреміста. Міг бути розстріляним бойовиками НЗФ, коли б виявили те, що я консультувався з СБУ щодо своїх поїздок. Міг бути посаджений на багато років «на яму». За таку роботу, яку вдалось мені провести в Донецьку, «сєпари» засуджують громадян України на 15 років «їхньої» тюрми.

Нівелювали страх приклади моїх друзів, які пішли на війну, пішли захищати Україну від агресора з північного-сходу. Надихали героїчні вчинки, книги про повстанців, реальні історії з життя і боротьби проти окупантів.

Раніше сайт ГО «Детектор Медіа» оприлюднили відео з посиланням на прес-службу СБУ, де я розповідаю, як бойовики ОРДО намагалися завербувати тернопільського журналіста. На цьому відео я більше акцентував увагу на пропозиції так званої «сотрудниці сепаратиського міністерства інформації» щодо співпраці, словом, вербовки.

Зараз зупинюся на деяких інших моментах своїх поїздок в Донецьк. Ці моменти ще досі яскраво миготять перед очима.

Перший раз на Донбас. 2014 рік.

Наприкінці червня 2014 року через мережу Фейсбук познайомився з Маріною Бережньовою. Мені хотілося побачити на власні очі, що все ж таки відбувається в Донецьку. Хто вони українці, які пішли зі зброєю проти власної держави? Чи має силу над ними російська пропаганда?

У повідомленнях та телефонних розмовах  Маріна Бережньова не назвала своєї посади в структурах бойовиків так званої «ДНР». Однак, запевнила, що моїй безпеці, як українському журналісту, нічого не загрожує.

13 липня 2014 я вперше в житті приїхав в Донець поїздом. Попередньо було домовлено: мій приїзд лиш на три дні, тобто у вівторок 15 липня я маю повертатися назад. З собою взяв лиш невеликий фотоапарат.

Оскільки я приїхав на такий короткий час, журналістську акредитацію в так званому «міністерстві інформації ДНР» мені не видали. Хоча я був одним з найперших українських журналістів, які приїхали в Донецьк від початку бойових дій на Сході України.

Перебуваючи в приміщеннях згаданого «міністерства», Маріна Бережньова повідомила мені, що вона виконує обов’язки зам. міністра інформації.

Також  мене направили на бесіду з невідомим мені представником новоствореної нібито спецслужби, яку тоді найменували в Донецьку доволі гучно – «НКВД», а нині ця структура бойовиків більш знана як щось схоже на «МДБ». Ця зустріч відбулася в будівлі з вивіскою українською мовою «Прокуратура міста Донецька».

Після спілкування-співбесіди «енкаведист» не заперечив проти мого перебування в Донецьку, але ніяких гарантій безпеки не давав. Ним мені строго-престрого заборонялося спілкуватися з озброєними людьми.

В принципі, зі мною нічого поганого й не сталося. У супровід мені був наданий журналіст від міністерства інформації, аби, вразі чого, було відомо, що зі мною трапилося. За одно я був під контролем. Чоловік передпенсійного віку. «Дядя Сєрьога» – я його так називав. Член вже забороненої на даний час комуністичної партії України. Він жив в Ясиноватій, належав до структури сепаративного «прес-центру ДНР».

Учасників військових формувань ми оминали. Спілкувалися лише з цивільними в розбомбленому Петровському районі Донецька, за виключенням лише  двох озброєних осіб, які нашу групу зупинили. На щастя, до перевірки моїх документів люди з російськими шевронами не дійшли. Дядя Сєрьога сказав їм, що я теж з «сотруднік прес-центру ДНР».

Як і було домовлено, 15 липня я поїздом Маріуполь-Донецьк-Львів виїжджаю з Донецька в Тернопіль. За вікном вагону чутно вибухи в донецькому аеропорту.

З візиткою Яроша по території Росії. «Счас прідут врачі».

Щоб зрозуміти настрої Донбасу і чи збережеться цілісною Україна в умовах бойових дій, трьох неповних діб життя «там» аж ніяк недостатньо. У квітні 2015 року я вдруге напрошуюся в гості до Донецька. Хотілося встигнути на 9-те травня, а раптом вдасться при «святі» більше дізнатися. І може би встиг, коли б не ФСБ Росії.

На той час Служба безпеки України запровадила для журналістів акредитаційні картки в зону АТО. Не ризикнув їх отримувати. По-перше, бути акредитованим СБУ і з цим документом потрапити в Донецьк – рівноцінно самогубству. По-друге, не раз тоді звучали повідомлення ЗМІ, що через лінію зіткнення утруднене автобусне сполучення, бо ведуться бої.

Отож, за домовленістю з Маріною Бережньовою (вона змінила посаду на початку 2015-го, але продовжувала працювати в так званому «мінІнфо»), я поїхав в Донецьку область через територію Росії. Зокрема, мій маршрут прямував з Харкова на Ростов-на-Дону і далі автобусом в Донецьк. Виїхав з Тернополя в Харків 7-го травня, 8-го ввечері на Ростов, 9-го зранку в Донецьку область.

По дорозі до Ростова ніде затриманим не був і те, що я журналіст, нікому не признавався.

Пригоди почалися на кордоні між Україною та Російською Федерацією. Під час проходження паспортного контролю на російському пропускному пункті Авіло-Успенка прикордонниця пильно вдивлялася у мій паспорт. Я народився у Львові, майже все доросле життя зареєстрований в селі недалеко Тернополя, звідки походять мої батьки.

Моє місце народження і реєстрація місця проживання зацікавила прикордонників Росії. Вочевидь, психологічно спрацював штамп – «он бандєровєц». Їх здивувало, чому ж молодий чоловік з Тернополя їде в Донецьк. Мене відвели до кабінетів, де сиділо два «феесбешника». Це було близько другої години дня.

Допит був схожий на американську гру у «доброго і поганого поліцейського». Один феесбешник матюкав, сварив, інший – говорив спокійно і ввічливо. Їм я сказав, що журналіст з України і в «Міністерстві інформації ДНР» погоджено мій приїзд.

Втім, вони не вірили, що все так і є. Мене відвели в «комнату врємєнного содєржанія» і зачинили, позбавивши усіх речей, документів та засобів зв’язку. Далі сталося те, що не очікував ні я, ні усе ФСБ на кордоні.

Поки я сидів у прикордонній тюрмі, в моїй сумці з-під ноутбука співробітники ФСБ  виявили «візитку Яроша». Хто такий Дмитро Ярош і який страх наводить його візитка на противників, думаю, розтлумачувати не треба. «Злий» феесбешник прибіг до мене і з ревом лева запитував: «Откуда у тєбя візітка Яроша?! Ти кто такой на самом дєлє?! Какіє у тєбя заданія от «Правого Сєктора»?! Какіє заданія от СБУ?..».

Чесно кажучи, я сам був у шоковому стані, бо виходить майже добу перебуваю на території Росії зі символікою забороненої там організації. У мене візитка «Правого Сектора» дійсно вдома була, як сувенір, але я не сподівався, що при складанні речей в дорогу цей сувенір поїде зі мною.

Два «феесбешники» спершу мені грозили трьома роками російської  тюрми за «візитку Яроша».

– Ти же понімаєш, что ти по рускім законам екстреміст? Та єслі би нє мі, то тєбя деенеровци  расстрєлялі. Ми би только автомат услишалі і понялі, что тєбє пустілі пулю в лоб, – зривався на мені майор-феесбешник, мовляв я йому дякувати маю.

Інший говорив м’якше:

– Ну ти же понімаєш, ми ім помоґаєм. Давай, посіді, подумай нємноґо і рассказивай за чєм ти єдєш.

Розумів одне: хоч один спогад проявиться про СБУ, де я від офіцерів отримав низку рекомендацій, і мені гаплик. Тому розповідав їм про своє життя, яке досить насичене подіями. Звертав увагу на власну творчість, мовляв, мрію стати письменником. І їду в Донецьк за сюжетами з реальних подій.

Та все ж вони не йняли віри і страшили: «Счас, ми визвалі врачєй, оні сдєлают тєбє укол, і ти всю правду нам раскажеш».

Під час допиту наказали роздягнутися до гола, перевіряли таким чином, чи нема на мені націоналістичних чи «фашистських» татуювань. Тіло в мене чисте і, незважаючи на моральне приниження, я роздягнувся, аби їх заспокоїти. Мене то заводили в «комнату содєржанія», то виводили на допит, постійно нагадуючи, що прийдуть «врачі і сдєлают укол».

Допитів було не менше восьми, як дружелюбних, так і принизливих з нецензурною лексикою від співробітників ФСБ. Доволі часто в моїй присутності хтось телефонував на службовий телефон в кабінеті. Було чітко зрозуміло, що про мене йде мова.

Перебуваючи вже більше двох діб в дорозі, я майже нічого не їв. Просив у феесбешників хоч шматок  хліба, але крім попити води, нічого більше не дали.

Мав сигарети з собою. Той типу добріший «феесбешник» сигарет не мав і просив їх у мене, хоча моїх 5 пачок «Вінстона» і так лежали в нього. Кілька разів виходили разом курити. Я запитав його на перекурі, скільки мене ж тут триматимуть.

– Нє знаю. Прідут врачі, сдєлают тєбє укол, а там посмотрім. Аднаво вашево мєсяць калолі, сдєсь держалі. За мєсяць он раскалолся, і ми єво атпустілі.

Правда, а може психологічний метод залякування звучав в його словах? Не в моїй ситуації було ставити йому уточнюючі питання.

Він після цього перекуру завів мене знову в «комнату врємєнного содєржанія». Не знаю, в котрій годині я востаннє зайшов в «комнату». Якраз вечоріло. Сонце на половину занурилось в горизонт Донецького краю. Більше мене не викликали. Сидів і молився на самоті.

Близько половини дванадцятої ночі мене виводять з «комнати врємєнного содєржанія» і кажуть «собірать вєщі». Я просився заночувати на прикордонному пункті, бо ж опівніч – куди далі?

Голодний. А через триста метрів озброєні деенерівці, і не знаєш чи хто чекає з «МінІнфо». Та мені сказали забиратися.

– Відіш там свєт? Там твая Україна! – сказав на прощання той добріший «феесбешник», показуючи на Успенку, де рік до зазначених подій стояли українські прикордонники.

Остання річ, яку він віддавав, була «візитка Яроша».

Я йому сказав: заберіть собі цей сувенір, бо далі з ним боюся добиратися. Він взяв.  Я навіть не сподівався, що цю ж «візитку» скоро знову побачу.

Назарій Наджога

Продовження читайте на сайті «Терен» 05 листопада о 20 годині.

489

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

прайс-на-рекламу
Схожі матеріали

Інші публікації автора